«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Григорій Богослов — Повне зібрання творіньВірші богословські. Вірші історичні. Епітафії. Надписання

12. Про себе самого і про єпископів

12. Про себе самого і про єпископів 1

Мабуть, варто було б мені, запечатаному заповідями Того,

Хто постраждав, перенести завдану мені образу,

і, так постраждавши, стримувати свій язик,

щоб, якщо боротьба буде доведена до кінця,

5. я міг би сподіватися на повнішу нагороду.

Насправді, вона повніша в тих, хто несе найбільш тяжку працю;

убога ж нагорода в тих, хто не несе трудів.

Однак, щоб не здалося, що дурні панують

над усім, і що гладкий їхній шлях,

10. і при цьому ніхто їм не протистоїть, я, хоча

і віддаю їхню область

останньому вогню 2,

який усе перемагає і очищає справедливо —

нехай навіть ми і не знаємо тут усього через

деякі хитрощі —

все-таки уражу скромною промовою моїх

15. убивць: адже ті, хто неправедно вершить суд, убивці,

що проливають кров безневинних душ,

усіх, яких я «створив» і якими керував.

Але я скажу те, про що хотів сказати, ніскільки не боячись

докорів, те, що заборонено

20. усім, і що я ненавиджу найбільше.

Я, звичайно, не називатиму імен,

щоб не здалося, начебто я відкриваю те, що має

бути приховано

(я, крім того, не про все згадаю однаковою мірою) —

нехай не насміляться мої вуста зайти так далеко.

25. Насправді, я знаю багатьох, гідних великої похвали.

Але кожний, хто перебуває в оточенні дурних і хто навіть

гірший за дурних,

той нехай буде негайно ж схоплений і приборканий.

Словесний меч рубатиме порок.

— У чому ж він полягає? — Ти покажеш це:

якщо виступиш проти моєї промови,

30. ти відкрито звинуватиш самого себе.

Отже, ось мій шлях: будь-хто охочий нехай ударить мене.

Я адже віддавна навчився переносити удари каміння 3.

Ти можеш довіритися леву, леопард може стати ручним

і навіть змія, можливо, побіжить від тебе, хоча ти й боїшся її;

35. але одного остерігайся — дурних єпископів,

не засмучуючись при цьому гідністю їх престолу!

Адже всім доступне високе положення, але не всім благодать.

Проникнувши поглядом крізь овечу шкіру, розглянь за

нею вовка.

Переконуй мене не словами, а ділами.

40. Ненавиджу вчення, супротивником яких є

саме життя.

Хвалячи фарбування гробу, я відчуваю відразу

до смороду членів, що розклалися усередині нього 4.

— Як же це? Що це значить? Чому ти, що завжди

виголошуєш

блискучі промови, не скажеш красиво й цього разу?

45. — Тому що страждальцю властиво (заради

полегшення) виливати свою скорботу

Богу, друзям, батькам, сусідам, гостям,

або принаймні майбутньому часу і прийдешнім

поколінням.

Але поведу я свою мову трохи здалеку.

Ніхто не може сказати, що працівники

50. одержують нагороду за свою працю в цьому житті: жартує

той, хто так думає.

Усе звершує свій шлях у ночі й мороці.

Бог одних випробовує вогнем, а інших оточує мороком

доти поки вогонь не освітить усе.

Один прожив тяжке життя,

55. стогнучи, проводячи ночі без сну, в сльозах розчиняючи

свої члени,

обмежуючи себе навіть у простій постелі та їжі,

турбуючись про вивчення богонатхненних Писань

і постійно бичуючи себе внутрішніми переживаннями.

Що ще я випустив? Що непотрібне я зробив?

60. Інший зірвав плоди своєї молодості,

сміявся, співав, віддавався обжерливості

і всім насолодам, на почуття

не накладав обмежень, був як жеребець без вузди.

Потім, на одного (тобто на мудреця. — Пер.)

звалилося нещастя.

65. (втім, це не нещастя: адже не торкається мудреців

ніщо з тутешнього), якими їх вважає більшість людей,

які тому взагалі не визнають, що нещасний може

хоча б здаватися мудрим.

Інший же, успішний в усьому, має успіх і в цьому:

тобто в тому, щоб вважатися найвищою мірою

доброчесною людиною.

70. Свідком же вищесказаного є я,

промовець цих слів.

Я перебував вище речей, видимих чуттєвими очима,

і мій розум спілкувався тільки з областю умоспоглядального.

Я покинув славу, маєток, надії, літературну діяльність, розкошував тим, що був позбавлений розкоші,

і невеликим шматком хліба

75. насолоджував життя. Я був свобідний від образ

(втім, ти маєш очікувати всього, навіть якщо ти мудрець!).

Але дехто 5 відірвав від благ, проти моїх очікувань повів

мене

у чужі краї. Хто це був, я не казатиму.

Чи Дух Божественний, чи гріхи мої були причиною того,

80. що я поплатився за моє звеличування?

Але зовнішня причина цього була така: збори пастирів

і православний народ (хоча він і не був ще численний)

побачили нарешті слабкий промінь світла:

не могли вже відносно вільно сповідувати

православну віру;

85. вони поступово знову стали дихати вільніше серед

зол, що оточували їх,

вони страждали від усього цього, але не мали захисту.

Та й чи можливо, щоб було приємно троянді посередині

терня

або зрілому плоду винограду серед неспілих грон?!

90. Отже, ось в якому становищі були справи, коли

прийшов я, благочестивий мандрівник,

поступившись заклинанням і багатьом благанням,

відкинути які було б з мого боку проявом

надмірної гордині.

Але коли я прийшов, покинувши землю Каппадокії,

що є для всіх оплотом істинної віри,

95. (але не народ або який-небудь із моїх обов’язків:

усе це підступ ворогів, брехливі промови,

невігласно придумане прикриття їх заздрості…) —

я хочу, щоб тепер ви сказали, що було потім:

адже ви — свідки моїх трудів.

100. Хіба що-небудь несприятливе, різке або шкідливе

я сказав або зробив протягом цих двох з лишком років 6?

Крім хіба одного того, що я пощадив дурних людей,

які на самому початку побили мене камінням,

і я переніс це терпляче. Воістину, досить благочестиво,

105. щоб я так і переносив страждання Христові.

Ти бачиш, що бідні приносять у дар Богові.

Але ми можемо навіть це, якщо угодно, поставити собі в

провину.

Хтось сказав, що чуттєвий розум 7 подібний до тлі, що

роз’їдає кістки. У цьому я переконався на власному досвіді:

але тіло моє, колись міцне як мідь, а тепер

виснажене турботами,

уже хилиться до землі. Але нічого іншого я однаково не

можу дати,

хоча я й винен більше, навіть якщо винесу все.

А що ще може трапитися з тим, хто зв’язав себе

з немічним другом? 8

Однак мені пора знову звернутися до початої промови.

115. Мене покликали, і я згуртував народ, який перебував

серед вовків;

я напоїв словом спраглу паству,

посіяв віру, укорінену в Бозі,

поширив світло Тройці на тих, хто раніше перебував

у пітьмі.

Я уподібнився заквасці в молоці і лікам

120. завдяки силі переконання; тому одні вже

приєдналися [до істинної віри],

інші були близькі [до цього], а інші ще тільки

збиралися [прийти].

Але настрій усіх, що був колись бурхливим, змінився,

і істинне вчення викликало відповідну любов:

з’явилася надія розвити повний успіх із цього

помірного налаштування;

125. Це знає щасливе місто Рим 9 — тут я, головним чином,

маю на увазі тих, хто в ньому перший.

Ці люди зненацька удостоїли мене якоїсь честі,

а краще в них мати хоч небагато слави,

ніж бути першим по честі серед усіх інших:

130. насправді, вони набагато могутніші за всіх!

Коли я був у них, я був у пошані,

і навіть зараз, коли я вийшов, вони засуджують дурних.

Адже вони не могли зробити нічого, крім цього,

та й сам я не просив їх нічого робити. «О місто, місто!»

135. (якщо викликнути в дусі трагедії).

Але добропорядні й благовиховані мої співпастирі,

лютуючи від заздрості (ви знаєте Фрасонідів 10:

неотесаність не переносить культури),

взяли собі в союзники мою тілесну неміч,

що є супутником моїх трудів,

140. яку слід шанувати кожному,

хто хоча б небагато попрацював для Бога;

вони, крім того, посилалися на те, що я не прагну

до влади настільки великого престолу,

в той час як довколишній світ розривався в боротьбі.

Отже, за наукою демона, висунувши це обвинувачення,

145. улюблені охоче вислали мене звідти,

викинувши, як викидають який-небудь зайвий вантаж

з перевантаженого корабля.

Адже в очах дурних я був вантажем, оскільки мав

розумні думки.

Потім вони здіймуть руки, як ніби б були чисті,

і запропонують Богові «від серця» очисні дари,

150. освятять також народ таємничими словами.

Це ті самі люди, які за допомогою підступництва вигнали

мене звідти

(хоча й не зовсім проти моєї волі, бо для мене

було б великою ганьбою

бути одним з тих, хто продає віру).

З них одні, будучи нащадками збирачів податків,

155. ні про що інше не думають, крім незаконних приписок;

другі з’явилися з міняльної крамниці, після грошового обміну,

треті — від землі, обпалені сонцем,

четверті — від своєї щоденної кирки й мотики,

інші ж прийшли, залишивши флот або військо,

160. ще дихаючи корабельним трюмом або із клеймом на тілі,

Вони уявили себе керманичами й проводирями народу

і не хочуть поступитися навіть у малому.

У той час як інші ще ковальську кіптяву

не змили повністю з тіла,

165. гідні піддатися бичуванню або бути

засланими на млин 11.

Якщо перед тим, як принести данину своїм господарям,

їм вдається

зробити невелику перерву в роботі,

то вони негайно ж зазнаються і зваблюють декого з народу

або переконанням, або примусом.

170. Вони прагнуть угору, як скарабеї до неба,

котячи кулю, тільки зроблену уже не із гною,

і не опускаючи голови до землі, як раніше:

вони думають, що мають владу над небом,

хоча бовкають усяку дурницю і навіть не можуть порахувати,

175. скільки в них рук або ніг.

Але хіба все це не велике зло, неварте

єпископського сану,

о найдорожчий?! Не будемо мислити спрощено

і про настільки великі [справи] судити погано

(хоча мені більше подобається принижене положення):

180. єпископство, насправді, не є щось найгірше.

[Навпаки] необхідно,

щоб [єпископом] був обраний хто-небудь із кращих:

я особисто обираю

найкращого; якщо ж не найкращого, то у кожному

разі не найгіршого

(якщо, звичайно, мою думку слід брати до уваги).

І [це важливо] особливо зараз, коли балакучість бушує

як шторм

185. і проникає у великі міста і збори.

І якщо вони перебувають [в істинній вірі] непохитно,

то це для них велика користь,

а якщо не перебувають — шкода надзвичайна.

Тому й маєш обрати кращих людей:

адже заледве кому-небудь із людей середніх здібностей,

190. навіть якби він і ревно боровся, довелось

здолати кращих людей.

Ця думка судді, найвищою мірою далекого від неправди.

Але переді мною стануть митарі й рибалки,

що були євангелістами. Адже вони, немічні в красномовстві,

весь світ немов сіткою вловили своїм простим словом,

195. і навіть мудреців піймали у свої рибацькі сітки,

щоб так диво Слова стало ще більш

[очевидним].

Причому цієї думки дотримуються багато,

проти яких звернена моя коротка, але гранично ясна мова.

Дай мені віру одного з апостолів,

200. [дай силу] не мати грошей, подорожньої торби

і посоха; бути напівроздягненим, не мати сандалій,

жити одним днем, бути багатим тільки надією;

бути невмілим у словесній майстерності;

бути тим, про кого не можна подумати, що він скоріше

лестить, [ніж говорить правду]

205. [дай силу] не заглиблюватися в дослідження чужих вчень.

Нехай з’явиться хто-небудь, що володіє такими

достойностями, і я прийму все:

немаючого дару слова, ганебного, незнатного, волопаса.

Адже [праведний] спосіб життя покриває [зовнішні]

недоліки.

Будь ти одним з таких і, хоча б ти був ловцем жаб,

210. тоді ми піднесемо тебе до ангельських хорів!

То покажи мені хоча б що-небудь одне! Але хіба

ти очищаєш від демонів?

проганяєш проказу? мертвого воскрешаєш із гробу?

хіба ти зможеш припинити параліч?

Подай руку стражденному і зупини хворобу!

215. Тільки як ти зможеш переконати мене зневажити

знанням 12!

Якщо ж щось складається із двох частин —

похвальної й гідної осуду,

а ти береш до уваги тільки перше, тоді як інше

охоче замовчуєш;

то ти дуже підступно спотворюєш істинний образ речі.

220. Матфей був митарем, але він удостоївся поваги

не як митар, а як людина, сповнена Духа.

Петро був главою учеників, але він був «Петром»

не як рибалка, але в силу того, що він був наповнений

ревністю.

Його спосіб життя переконує мене шанувати й рибальську

сітку.

225. Але я відвернуся від тебе, навіть якщо ти

прикриватимешся чим-небудь благочестивим:

усе це є лише западня і пастка.

Ти подібний до живописця, котрий зображає прекрасні

форми, покриті роздертою і ураженою

проказою шкірою:

або зображай усю красу, або не зображай нічого!

230. Але й те скажи: чи можна назвати невігласами тих,

хто склав такі [важливі] вчення і писання,

в яких ми з трудом розуміємо лише дещо

з їхнього глибокого сенсу

(хоча ми з дитинства навчені мистецтву слова),

для пояснення яких у свою чергу написано стільки

книг і започатковані такі труди,

235. що все наповнене блискучими творами,

які є результатом скрупульозної роботи,

написаними всіма мовами і відзначені науковим

талантом,

що мають своїм результатом піднесене тлумачення

[цих трудів]?

Як би їм (апостолам. — Пер.) удалося переконати царів,

міста і зібрання,

що звинувачували їх, і володіли великої силою красномовства,

240. [коли вони з’являлися] перед суддями і в театрах?

Як би їм удалося переконати мудреців, юристів,

зарозумілих еллінів

(коли вони виступали перед народом і були митцями

у красномовстві)

і викрити їх привселюдно,

якби вони не були причетні до тієї культури,

у знанні якої ти їм відмовляєш.

245. Можливо, ти скажеш про силу Духа,

це буде справедливо, але зверни увагу на те,

що з цього випливає:

ти хіба не причетний Духові? і, само собою,

і ти дуже пишаєшся цим. Чому ж ти позбавляєш

культури (λόγος)

тих, хто прагне до неї? Але ти, звичайно, марно

250. приписуєш це природі Духа

й праведникам: властивість Першого — вдихати Слово

(λόγος),

праведники ж Ним надихаються, і тому вони

є мудрими.

Таким чином, ти заплутався у своїх же словах,

о, ти, що старанно говориш саме

255. те, про що краще не бовкати, а що потрібно приховувати

всередині себе.

Я знаю, що дух супротивників безмовний:

краще, щоб він мовчав, ніж говорив дурне.

Відкрий вуста, Слово Боже, тих,

хто говорить правильно, і обтяж вуста тих,

260. хто вивергає, хриплячи, шипіння гаспидів

і виливає із серця братовбивчу отруту.

Ось такий і ти: який

ще може маєш язик невігласа? Яка ж істина

і як краще мислити, я коротко розповім.

265. Були колись люди, видатні, як ніхто інший,

але зовсім необізнані в тонкощах словесності.

Адже річ ось у чому: кожна наша мова двояка —

вона складається зі слів і сенсу; перші подібні до зовнішнього

одягу, а другий — це те, що перебуває всередині

тіла, яке воно одягає.

270. Причому, у той час як в одних випадках добрі

обидві складові, в інших тільки якась одна;

а буває так, що погані обидві складові —

як освіта, так і природні здібності оратора.

Ми ж не дуже турбуємося про те,

в якому стані зовнішня сторона мови, але звертаємо

увагу на її внутрішню складову.

Адже наше спасіння полягає у внутрішньому сенсі,

275. хоча й [не просто в сенсі, але] у сенсі,

поясненому й розкритому.

Яка користь у джерелі, якщо воно не має виходу,

або в сонячному промені, якщо його заступила хмара?

Також і мудра думка, коли вона мовчить,

подібна до краси троянди, прихованої

280. некрасивою чашечкою: вона виявляє свою

привабливість, коли

розкрита подувом вітру, виставляє напоказ

свою квітку.

Якщо ж краса завжди була б схована,

не було б дорогоцінного зачарування весни.

Ми нічого так не хочемо, як виголосити промову так,

285. як це роблять ті, хто вважається немайстерним у слові.

А якщо ні, то покажи здатність говорити

настільки ж виразно.

Я дуже хотів би одержати хоч трохи твого світла.

Насправді, якщо Писання є ніщо,

навіщо я витратив стільки часу?

290. Для чого я марно займався «підрахунком

морського піску»,

з’єднуючи ночі із днями в трудах,

щоб якесь розуміння [Писань] прийшло до мене

хоча б на старість?

Якщо ж Писання самі по собі добрі,

не віддавай павукам труди праведних!

295. Використовуй просту, пастушачу манеру мови —

я не маю нічого проти цього: більше того, і сам я вмію

«ступати в простоті».

Звичайний обід часто мені приємніший,

ніж приготовлений руками кухарів.

Так само [мені приємний скромний] одяг

і зовнішня краса,

300. не зроблена, рукотворна, а природна [краса].

Нехай підніметься розум, і цього нам буде досить.

Ніякої вишуканості — залишимо її тим, хто прагне її!

Не наводь мені аргументів Секста і Піррона!

Геть, Хрисипп! Подалі, Стагирит!

305. Не полюби солодкомовності Платона!

Відкинь красу [тих мудреців, від] вчення яких

ти маєш відвертатися!

Філософствуй у простоті слова!

Ти нам приємний, хоча ти говориш просто.

Учи нас, якщо хочеш, але вчи.

310. Хто для мене Тройця? Як з’єднується Бог

і як, навпаки, розділяється, у той час як єдина

Його святість, природа,

Одиниця й Тройця? Яка природа ангелів?

Яка природа двоякого світу 13 і істинного передбачення

(навіть якщо багато чого не здасться правильним

більшості людей)?

315. Які причини душі й тіла, Законів —

першого й другого 14? Що є втілення

Того, Хто значно перевершує духовні сутності?

Що є змішання нерівних природ для єдиної слави?

[Що є] смерть [Христова] для воскресіння і тим самим

для неба?

320. Яке воскресіння [мертвих] і який Суд?

Яке життя очікує праведників і яке грішників?

Чому все тече, скажи мені, і де зупиняється?

Якщо тобі що-небудь із цього відкрито Духом —

чи все, чи половина, чи та частина,

325. яку дозволяє [тобі знати] чистота твого розуму —

не позбавляй мене цього! Але якщо ти зовсім осліпнув,

чому ти вказуєш шлях, коли сам позбавлений зору? Про

морок

тих, які мають своїм учителем незрячого,

щоб упасти разом з ним у яму невідання.

330. Ці — такі (і вони є менше зло:

тому що хоча невідання є зло, але це менше зло).

Але що сказати, якщо згадати про поганих,

тому що є, є деякі ще дурніші.

Нещасливі, знехтувані гральні кістки життя;

335. двозначні в ділах віри; ті, що поважають закони

тимчасової вигоди,

а не закони божественні. Їхні слова, подібно до Еврипу 15

або віття, що хитається вперед і назад.

Вони — спокуса для жінок; вони — отрута, приємна на смак;

вони — леви щодо слабших, але пси

щодо можновладців;

340. вони — хижаки із прекрасним чуттям

на всяке частування;

вони стирають пороги дверей можновладців, але не пороги

мудрих;

вони думають тільки про свою вигоду, але не про суспільну

користь,

щоб творити зло своїм ближнім.

Я можу розповісти і про їхню свого роду «мудрість»,

якщо дозволите!

345. Один похваляється шляхетним походженням,

другий красномовством,

третій багатством, четвертий родиною.

Ті ж, які не мають чим похвалитися,

досягають популярності завдяки зіпсованості.

Але «мудрістю» є і ось що: не володіючи мовою самі,

350. вони зв’язують за допомогою закону язик тих, хто більш

красномовний.

І якби була якась боротьба з використанням очей і рук,

ви вилучили б також і їх, мудреці!

Хіба це не очевидне насильство і не явна шкода?!

Хто потерпить усе це? Таємнича річ.

355. У той час, як уже майже весь всесвіт

отримав від Бога настільки велике спасіння,

яких недостойних предстоятелів ми маємо [у Церкві]!

Я буду кричати про правду, хоча вона вкрай неприємна.

Думаю, що грається якась прекрасна театральна сцена:

360. зараз [ми бачимо] маски, а потім [побачимо справжні]

обличчя.

Мені соромно сказати, як справи, але я все-таки скажу.

Хоча ми поставлені бути вчителями блага,

ми є майстернею всіх зол

і наше мовчання кричить (навіть якщо здаватиметься,

що ми не говоримо):

365. «Лукавство стоїть на чолі; нехай ніхто

не турбується про це!

Будьте дурними — це найпростіше

і краще». Практична діяльність стає законом.

Адже якщо інший навіть під впливом учителів з трудом може

навернутися до блага, то коли є

370. поганий приклад, він полонений: він немов потік,

що біжить схилом.

Ось причина цього: кажуть, що орел у променях сонця

премудро судить про зір новонароджених пташенят:

так він розпізнає, хто з них справжній, а хто — ні.

Одного викидає геть, визнаючи себе батьком іншого 16.

375. Ми ж з легкістю ставимо на кафедру всіх,

якщо тільки вони бажають цього, робимо їх начальниками

над народом,

і при цьому не вивчаємо уважно ні їхнє теперішнє,

ні минуле,

ні діяльність, ні підготовку, ні коло знайомих —

навіть настільки, щоб можна було розпізнати «дзвін цих

монет»,

380. і те, чи очищені вони вогнем часу, —

але поспішно [ставимо] тих, які здалися

нам гідними престолів.

Насправді, якщо ми знаємо, що обраного

влада в більшості випадків робить гіршим,

то яка ж розсудлива людина запропонує того,

кого не знає?

385. І якщо для мене настільки великою працею є

окормлення єдино своєї душі в життєвих бурях,

то як ти довіриш першому зустрічному вінки

правління настільки великим народом,

якщо тільки ти не хочеш потопити корабель?

І в той час як важко добути дорогоцінне каміння,

390. і не на кожному місці землі виростають

запашні трави,

і тоді як дурних кляч без ліку всюди,

чистокровних коней розводять у домах багатіїв, —

то чому предстоятеля знаходять із легкістю,

та ще новачка, який не трудився.

395. О швидка зміна вдач!

О випадкові повороти гри! О діло Боже, довірене

гральним кісткам!

Або: о комічна маска, одягнена зненацька

на одного із вельми скверних і незначних людей:

І ось перед нами новий охоронець благочестя!

400. Воістину велика благодать Духа,

якщо серед пророків і найдорожчий Саул 17!

Учора ти був серед мімів і театрів

(а що було, крім театрів, нехай дізнається

хто-небудь інший),

зараз же ти сам для нас незвичайне видовище.

405. Колись ти був пристрасний любитель коней

і посилав Богові пил,

як інший підносить молитви і благочестиві думки.

Причиною цього бували невдаха візник

або кінь, який прийшов другим на перегонах;

тебе вражав легкий запах коней,

410. і ти був сам не свій і шалений.

Зараз ти статечний, твій погляд наповнений тільки лагідністю

(крім того, що потай ти відданий старій пристрасті,

як, думаю, викривлений паросток, який ухиляється

від рук, того, хто хоче його випрямити, і повертається

в попереднє положення).

415. Учора, ораторствуючи, ти продавав судові процеси,

повертаючи то в один, то в інший бік усе,

що стосується законів.

За допомогою цього ти занапащав тих, кого мала

врятувати справедливість,

використовуючи як істинну міру більшу винагороду.

Зараз же ти раптово став для мене суддею і ніби

другим Даниїлом 18.

420. Учора, коли ти судив мене з оголеним мечем,

ти вчинив суд узаконеним вертепом розбійників,

крадучи, чинячи насилля насамперед проти законів.

Сьогодні який же ти лагідний! Ніхто одяг

не міняє так легко, як ти свої вдачі!

425. Учора ти серед женоподібних танцівників,

разом з лідійськими жінками брав участь у негідних

танцях,

виводив пісні і пишався пияцтвом.

Зараз ти охоронець цнотливості дів і заміжніх жінок.

Яка підозріла твоя благість, якщо врахувати твої

колишні звички!

430. Учора Симон Волхв, сьогодні Симон Петро!

Ох яка швидкість: замість лисиці — лев!

Скажи мені, шановний, ти, який був збирачем податків,

або, залишив яку-небудь посаду в армії,

як ти, будучи колись бідним, а потім перевершив Кіра

435. Мідійця, або Креза, або Мідаса своїми прибутками

(володіючи домом, який повний сліз),

проникнув у святилище і заволодів престолом?

Як потім ти взяв силою все і маєш це?

Як, нарешті, ти захопив насильно і самі Божественні

таїнства,

440. на які не повинні навіть дивитися

ті, хто не має ще доволі тривалої підготовки?

Тебе змінило хрещення, яке є очищенням?

Зажди! Нехай це буде виявлено! Чому тут заздрити?

Мені це тільки на користь — дай тільки термін.

445. Прошу тебе трохи потерпіти з твоїм бажанням.

І якщо сьогодні, хоча ти очищений даром Божим,

ти через недбайливість вихлюпуєш той же самий бруд,

оскільки залишилося його джерело, яке вихлюпує

колишні пороки:

адже хрещення не є очищенням характеру людину,

450. а очищення лише того, що виростає з його характеру,

тоді нехай стане ясним для тебе таке: твоє

спасіння сумнівне.

Як колись були сприятливі принаймні надії!

Але тепер немає й цього: є тільки благодатний дар

одного Бога.

Припустимо, що хтось непогана людина. Чи достатньо

буде цього?

455. І що ж, ми будемо любити тільки воскову дощечку,

яка переписана і з неї стерті колишні відбитки?

Стань Закхеєм 19, поверни несправедливо скривдженим

хоча б те, що, на твою думку, є найбільш

необхідним,

не більше (якщо уже ти не можеш виконати запропоноване

законом).

460. Бідним же дай, скільки хочеш,

і тоді тільки ти гідно приймеш Христа за твоєю трапезою.

Але якщо захоплене залишається в тебе і ти думаєш,

начебто, давши дещо бідним, ти свобідний,

то виходить, що ми продали Бога, якщо можна так сказати.

465. Насправді, чи справедливо, що шкода,

заподіяна мені,

залишається, ти ж, навпаки, маєш благодать

у тому розумінні, що не розплачуєшся за свої нахабні витівки? Отже, у тебе — благодать? Але відмовся від чужого,

тоді очищення буде довершеним.

470. І якщо, у той час як ти був причасником благодаті,

ти володів не своїм і не змив із себе всього,

я боюся того, що за цим піде: думаю, всім зрозуміло,

про що я кажу.

Шукай благодать! Тому що зараз я бачу в тобі боржника,

хоча кафедра піднімає тебе на більшу висоту.

475. Від тих несправедливостей, які ми вчинили,

але не від тих, які ми робимо,

очищає нас хрещення. Тому

очищай себе довершеним чином. Але зараз

не ставай посміянням:

очищаєш інших, а сам залишаєшся забрудненим

(якщо тільки ти не одержав від Бога дар —

480. подібно до милості, подарованої імператором —

бути відзначеним похвалою за своє тиранство).

Якщо навіть хрещення не очищає довершеним чином

тих, які, як я сказав, сприйняли благодать

(адже ніхто ніколи не зможе обманути Бога,

485. Який навіть мудреців заганяє в глухий кут способами

ще мудрішими), —

хто тоді зможе змити злодіяння, вчинені

після помазання,

з тих, які знову до країв наповнені брудом

і які гідність божественного образу

ображають личинами гадів і хижих звірів,

490. яким уподібнюємося, коли їх наслідуємо?

Насправді, характер стає другим творцем:

його важко відкинути і віддалити від себе,

оскільки не існує другого очищення.

Раз я народився, потім був знову створений Богом.

495. Можливо, буду створений ще раз пізніше,

коли буду очищений людинолюбним вогнем.

Зараз же я не знаю жодних ліків, крім сліз 20

за допомогою яких з труднощами досягається загоєння,

тим часом рубці, як я думаю, залишаються

500. і викривають колишні найтяжчі виразки.

Якщо ж є хто-небудь, хто більше уповає на Бога,

це й мені на користь: тільки нехай він переконає мене

своїми доводами.

Можливо, хтось скаже, що руки єпископів 21

і публічне проголошення 22 є щось подібне до

благодаті хрещення,

505. разом зі словами про нашу недостойність, які

ми виголошуємо всенародно,

і при цьому сила очищення приписується коліносхиленню

і, звичайно пануючому Духові, —

згідно із судженням справедливих і мудрих єпископів,

які, думаю, скоріше готові зганьбитися,

510. ніж прикраситися властивим їхньому сану блиском.

Адже легше бути причасником зла, ніж блага!

А що моя думка правильна, довідаєшся ось на підставі чого:

і якщо освячене м’ясо доторкнеться,

за словами Михея 23), до якого-небудь питва або їжі,

515. воно не освятить тим самим того, чого торкнеться,

тоді як чисте оскверниться від дотику до нечистого.

Тому божественний Павло, твердо переконаний у цьому,

коли у своєму посланні наставляє Тимофія 24,

пропонує йому не покладати поспішно руки

520. ні на кого, щоб так не заплямувати себе,

бо нам достатньо своїх гріхів.

Припустимо, якщо хочеш, що 25 це аналогічно хрещенню.

Тільки хто поручиться, якщо не буде доведено часом,

що благодать очистила характер глибоко,

525. а не поверхово, як це буває з фарбами,

створеними на основі трав,

або із блискучими речами, краса яких змивається водою?

Припустимо також, що єпископство є довершене очищення.

Високе положення змінило тебе: я бачу ангела.

Віруючий, кожний поважає ті ж закони, що і я,

530. прийме це з готовністю, тому що вірить ученню

[Церкви].

Але той, хто стоїть поза [церковною огорожею], не знає,

як інакше судити про благо віри

якщо [у священнослужителів] немає доброго імені:

і хоча він не бачить жодної своєї

вади, він стає строгим викривачем твоїх.

535. Як, скажи, ми переконаємо його скласти про нас

іншу думку, відмінну від тієї, яку вже вселили йому

своїм життям?

Як закриємо йому вуста? І якими доводами?

Адже просто зневажити такими докорами — не в моїх

правилах,

Згідно з якими предстоятель — немов якась статуя —

має бути

540. всюди відшліфований, щоб ніхто з народу не впав

у спокусу.

І в тому я погоджуся з тобою, що добра слава робить

благодать дієвішою.

Усі вражені тобою, і не стосується тебе хула.

Відразу після Іллі — ти, якщо сказати врочисто.

Але чому ти сидиш так високо, якщо ти недосвідчений

і неосвічений

545. у тому, чим ревно займаються і до чого прагнуть

багато? [Я розумію чесноти, причому] я б здивувався,

якби це було предметом і твоїх бажань,

оскільки гординя не дозволяє тобі оволодіти [ними],

вселяючи тобі переконання, що ти з легкістю володієш

тими якостями, яких насправді не маєш.

Але припустимо, що це не так; але як ти зможеш уникнути

550. того, щоб не виглядати відразу і учнем, і вчителем

(тобто не «точити, що точить», подібно до іклів свиней),

хоча потрібно навчати законам, раніше старанно вивчивши їх.

Наскільки все переплуталося!

На якій підставі наше вчення виявляється настільки

дешевим?

555. Немає жодного кулачного бійця, який колись

не навчився б

оборонятися і вибирати зручну позицію,

ні бігуна, який не вправлявся б у бігу.

Хто, будучи в здоровому глузді, у той самий день

став би вирізати флейту,

вчитися на флейті і у грі на ній змагатися?

560. Чи чувано було коли-небудь про якогось

майстерного художника,

який би не змішував безліч видів фарб?

Хто ораторствував або ж зціляв недуги

раніше, ніж вивчив мистецтво виголошення промов

або характер хвороб?

Як мало б коштували мистецтва,

565. якщо, тільки захотівши, можна було б ураз оволодіти

ними!

Але достатньо всього наказу, і предстоятель

в одну мить стає повного досконалістю!

Це той самий випадок, коли кажуть: «Сказано — зроблено».

Христос наказує, і творіння — тут як тут!

570. Втім, про це мовчу. Але як же ти можеш,

дивлячись зверху вниз

на того, хто залишається служителем Божим,

роздуватися від пихи і прагнути до влади престолу,

замість того, щоб, перебуваючи на ньому, здригатися і

тремтіти

від думки, що ти пасеш волів, які кращі за свого

волопаса?

575. Подумай про це ось як, — якщо в тебе є

час хоча б кинути на це погляд:

ця людина спала на землі і просочилася пилом,

виснажила плоть у бдіннях,

псалмоспівах і денно-нічних [молитовних] стояннях,

очищаючи свій розум від пороху для небесного

580. (насправді, навіщо потрібно нести в гріб весь свій порох

і бути для хробаків більш рясною їжею,

яка їх народжує, і те, що народжується, годує?),

потоками сліз змив плями [гріхів],

якщо в нього де й була яка-небудь хоч маленька

цятка від бризків,

585. які бруднять навіть мудреця в життєвому бруді.

Він запечатаний достоповажними відзнаками плоті,

висушеною молитвою і багатьма трудами

(якими праотцівське споживання пошматувало мене,

повернувши до землі, матері-годувальниці),

590. холодом, голодом і вбогим лахміттям

(оскільки він бажав одягнутися в нетління).

І ненаситність черева він приборкав скромною

їжею, щодня думаючи про смерть,

бо він знає, що єдина їжа ангелів — Бог.

595. Зараз він бідний, хоча колись був вельми багатим,

але полюбив вигнання і пливе без нього,

кинувши всю свою поклажу бідним (а не в море).

Він утік з міст, від шуму юрби

і від бурі, яка перевертає все, що застигає,

600. щоб узгодити з Богом красу розуму,

увійшовши в спілкування з божественними сутностями

один на один.

Своє прекрасне тіло (як же не назвати прекрасним

те, що шляхетного походження?) він оправив

у «перли» —

таємну прикрасу залізних вериг.

605. Він пригнічував себе, не заподіявши жодної

несправедливості

(щоб ніколи не допустити бешкетування, якщо він буде

вільний),

і приборкав у собі почуття, що вводять в заблудження.

Йому Дух виявив глибину Писання,

спростувавши те, що запам’яталося більшості.

610. Розкажи мені й ти про свої блага:

про дім, про роздратовану дружину, про дошкульних дітей,

про майно, про дворецьких, про збирачів податків,

крики, суди:

все повне тривог і турбот.

Стіл блищить стравами

615. завдяки хитрощам кухарів, майстерних

у змішуванні того,

що земля і море приносять шлунку

(у яке розум поринає і не має більше широти),

повний пахощів, сміху, пісень у супроводі флейти,

що кличуть ударяти в кімвали і притупувати ногами.

620. А інших захльостує вроджена хтивість:

одержимі пристрастю, розпалені

жінками, молоді, з дозволу сказати, наречені,

що ще не мали шлюбного ложа;

або ті, які єднаються поза шлюбом

зі своїми коханками ще

625. раніше, ніж їх щоки покриються

чоловічою окрасою —

бородою, зовсім юні

не тільки тілом, але ще більше характером;

або ті, що повні гріхів давніх днів;

потім ті, які є покровителями дітей не по плоті,

630. народжуваних безтілесним Духом:

навчившись поклонятися пристрастям, яким вони віддавалися, вони стають покровителями власних гріхів

у чужих пороках

і дозволяють іншим ту ж розбещеність, яку

дозволяли собі.

Ось такі вони. Можливо, вони й стали б кращими,

635. але їм заважають престоли,

бо влада робить безумця ще гіршим.

Стриманий же, перетерплюючи безчестя, стоїть

з опущеною головою, спрямовуючись тільки до Бога,

задовольняючись долею учня, хоча його учнем недостойний

640. бути його нинішній учитель, —

якщо тільки влада над кимось розуміється не в сенсі

місця розташування.

Настільки серед нас сильний заздрісник!

Так він хитромудро вигадує лукавства, які б’ють точно

в ціль,

коли хоче вразити який-небудь народ або місто,

645. крім тих, якими він спокушає кожного, і

робить із такого предстоятеля звід законів лукавства.

І тоді перед нами мідь, убрана в золото,

або хамелеон, що міняє колір шкіри:

борода, смиренна вдача опущеної голови,

650. небагатослівність, одяг віруючого,

велична хода, мудрість у всьому, крім розуму…

Але перше з перших його нинішніх благ —

достошанований ефод або одяг Самуїла;

є смиренне ложе, навіть без покривала;

655. на голові — [довге волосся] — прикраса дів,

перев’язане лляною ниткою і поміщене в чохол —

усе це є видимі ознаки молитви.

Як не вибухнути промовами, мені невластивими?

Не можу не сказати кількох слів, викликаних гнівом:

660. стримай або розбещеність, або волосся!

Чому ти прагнеш одночасно мати те, що не твоє,

і те, що твоє?

Одна річ — межі місійців і фригійців 26,

інша — води Мерри 27 і Силоама 28!

Перші непридатні для пиття, а другі зціляли хвороби,

665. після того як ангел приводив їх у рух 29.

Ти ростиш подвійну лозу, сієш двічі,

одяг твій зшитий із двох шматків,

ти ставиш під одне ярмо те, що не може бути

поєднане.

Поєднання несумісного, якщо ти знаєш, заборонене законом,

670. який хоче уникнути двозначності.

Одна прикраса в жінок, інша в чоловіків,

одна висота для воронів, інша для орлів.

Ганебно, коли нікчемні уподібнюються великим:

Це справляє жалюгідне враження. Нехай розповідь

про чарівників фараона

675. ясно переконає тебе 30.

Але якщо ти шукаєш місце серед мудреців,

тільки не перетворюй жезл на змія 31!

Я дуже хочу, щоб ти у всьому був подібний до великого Аарона,

але якщо ти серед єгипетських магів,

680. займайся відразу ж усім [їх мистецтвом], якщо воно добре

(ніхто тебе не засудить за наслідування того, що добре);

але якщо погане, тримайся подалі! Пожалій те,

що належить мені!

І знай, що це — моє, незважаючи на все твоє митецьке

удавання.

Ти позбавляєш мене моєї єдиної ягнички 32.

685. Одяг оманний: чи знайдеться Нафан, щоб

сказати про це?

Я прибіжу і розірву на тобі темний хітон,

якщо зможу тебе схопити. Насправді, часом ви

насолоджуєтеся цим одягом, неначебто найгрубішою їжею,

коли у вас викликають нудоту вишукані справи.

690. Розірви також і ти щось моє, якщо знайдеш

що-небудь занадто вишукане або чуже мені.

Що було б більш справедливе, ніж, це?

Лаван 33 нехай має білих [овець], тоді як плямисті 34

належать пастиреві, який багато потрудився,

695. тому, хто замерзав від нічного холоду і

обпалювався сонцем 35.

Отже, найбільш ганебна з усіх ганебних справ є

приховування справжнього характеру.

Все-таки втримуй його, і я виголошу тобі похвалу.

Але [те, що відбувається] зараз, чи можливе це?

І на що це схоже?

Чи можна сміятися над яким-небудь кумедним вимислом,

700. коли «клопоти обсіли»? [Це буде] «сміх крізь

сльози» 36. У розповіді кладуть на шлюбне ложе кішку 37,

прикрашену, як наречена:

весільні подарунки, рукоплескіт, сміх: блискуче весілля.

Але кішка, коли побачила мишу, що пробігала серед [гостей]

705. (вона, хоча й була нареченою, все-таки залишалася

кішкою), кинулася за нею

і одержала обід, але не весілля.

Такий і кожний лжевчитель:

адже природні якості не міняються швидко.

— Але вельми спритна у справах та людина,

710. яку ти не схвалюєш; він довершений начальник;

він лавірує між старими й новими течіями.

Той, інший — благочестивий, але корисний тільки самому собі.

— Хто це каже? Яка зіпсована людина!

Адже немає такого, хто жив би тільки сам у собі,

715. ні серед добрих, ні серед дурних.

Але подібно до цього повітря, яке, дивлячись на те,

що воно усмоктує,

буває запашним або смердючим,

і ми швидко пристосовуємося до сусідів:

до добрих гірше, до дурних же дуже [швидко],

720. тому що легше наслідувати зло.

І якщо така людина стає в нас єпископом,

якщо він найгірший і повний мерзенності, то тоді [сповнюється

написане:] «терен царює над деревами» 38.

Якщо ж [стає єпископом] найкращий, то тоді знову

великий Ізраїль у стовпі вогненному,

725. що веде його 39, прямує

у землю надії, досягти якої прагнемо всі ми, хоча [ця людина] не вертиться без діла й не завжди на

площах,

не Протей 40, витончений у підступній зміні образів,

і не Меламп 41 або хто-небудь інший, непостійний,

730. який з легкістю приймає будь-яке обличчя

залежно від раптової зміни обставин.

Отже, чому ти, скажи мені, називаєш некорисним

того, дивлячись на якого ми могли б стати кращими?

Або чому ти називаєш найкращим і спритним єпископом

735. того, дивлячись на якого ти із презирством відкидаєш

моїх?

Безсумнівно, що зайве неприємне мудрецям,

тоді як шляхетне найвищою мірою переконливе.

Будь ти тим, як підказує твоя душа, а я буду цим.

Можливо, ти думаєш, що найкращий з живописців є

740. не той, хто пише рухливі фігури простими

фарбами —

який-небудь Зевксис, Поліклет або Евфранор —

але кожен, хто за допомогою яскравих і світлих

фарб створює безформні тіла

(як мені здається, саме з таких були Каллімах і Калаїс, 42

745. які з трудом робили копії з копій)?

Така кожна «досвідчена» 43 людина.

Отже, з таким поглядом на речі, ти хотів знайти пастиря?

Як мало ти намагався! Мені соромно за тебе.

Ти розглядав предстоятеля з погляду рахівника!

750. Ти турбуєшся про гній, я ж кажу про речі

значніші.

Одне тільки нехай буде турботою ієрея:

очищати душі життям і словом,

підносячи їх горі устремлінням до божественного:

безтурботний, з піднесеним розумом,

755. він носить у собі тільки чисті божественні образи,

на зразок дзеркала, що створює в собі самому свої форми.

Він посилає чисті приношення за [духовних] дітей

доти, поки не підготує їх самих як приношення.

Нехай усе інше залишиться для більш

довершених у цьому.

760. Так наше життя може стати безпечнішим.

Якщо ж для тебе найвищим благом є свобода

говорити.

Нехай так і буде: мені також це не здасться

незначним,

якщо використовуємо її з розумом і помірністю.

Але все-таки послухай, які справи: мудрецеві адже

765. більше личить мовчання, ніж твоя

«увічливість»,

і тоді як твоїми якостями є зухвалість і нахабність,

йому властиві шляхетність і стислість мови.

Але якщо якось випаде нагода говорити свобідно,

ти побачиш, як лагідний стає войовничим,

770. і зможеш тоді дізнатися, який він успішний у цьому.

Дізнаєшся, що таке крутійка-мавпа і як ричить лев,

коли твоє людське [красномовство] буде із презирством

відкинуте

і твоє дурне знання схилиться до землі;

а той, виявившись нескоримим, буде прийнятий слухачами

з легкістю.

775. Адже ніщо не переконує краще, ніж спосіб життя.

Тому спритник і в цьому виявляється слабшим.

Проте він блискуче сидить посередині,

користуючись плодами чужого стола,

і нехтує всіх як недоносків

780. настільки, наскільки сам повинен бути знехтуваний.

Він має один тільки привід для зарозумілості —

значне місто 44,

за яке тобі слід скоріше загинути ганебною смертю,

бо таким чином ти твориш ще більше злих справ.

Хіба який-небудь міський осел прагне мати

перевагу перед іншим,

785. сільським ослом?

Він є таким, яким є, хоча й живе в місті.

Що це значить? Чому це міркування не застерігає

дурних?

Чому ті, хто занадто поспішають, не бачать явної небезпеки

посковзнутися?

Адже буває, що й мудреці вчиняють немудро,

790. бачачи, що в дурних справи йдуть добре,

а чесні люди животіють.

Або, можливо, це і є найкращий вихід: немов

під час бурі,

що перекидає все, можна, трохи відступивши,

поки все літає вгору і вниз,

795. провести в безпеці останні дні життя

і гідно завершити старість.

Отже, і далі тримайте в своїх руках престоли і владу,

якщо це здасться вам вищою нагородою:

веселіться, бешкетуйте,

800. кидайте жереб на патріаршество — нехай великий

світ уступає вам,

міняйте кафедру за кафедрою; одних

кидайте вниз, інших — вивищуйте: усе це ви любите.

Ідіть своєї дорогою! Я ж звернуся думками до Бога,

для Якого я живу, дихаю, і тільки до Нього звертаю погляд.

805. Йому ще до мого народження присвятила мене мати,

з Ним мене зв’язали небезпеки і втіха ночей.

Йому я присвячу чисті рухи мого розуму,

кажучи, наскільки, звісно, це можливо, один на один з Ним.

Ось що, порочні, я прагну сказати проти вас на захист благих.

810. І якщо декого це пригнічує, значить моя промова

знайшла, кого шукала.

Решта, друзі мої, буде сказано вже звідти.

Але, якщо хочете, прийміть як

прощальне ще одне слово,

хоча й стисле, але корисне,

як від батька приймають останні слова

815. і достопам’ятні завіти,

після яких він уже назавжди вмовкає,

бо вони тим повніше перебувають в глибині серця.

Якщо знайдете іншого Григорія, друзі,

більше жалійте його. Якщо ж не знайдете,

820. будьте тоді добрі й чесні щодо близьких

і до себе самих, оскільки ви будете зберігати єдність

доти, поки будете справлятися з названими

мною пристрастями.

І те миролюбство, про яке я завжди був ревним, цінуйте,

відкидаючи власні немочі,

825. які приводять у велике сум’яття суспільство вірних,

і я відмовлюся від властивих мені [вад] —

чи пишаюся я більше за інших, чи роблять

мене довгі роки занадто суворим і часто впертим,

чи вважаю (хоча один я уражений сп’янінням розуму),

830. що сп’янінням уражені тверезі!

Думайте, як хочете, але все-таки пам’ятайте,

що я багато постраждав від поведінки друзів.

Але завжди моїм добрим заступником був розум,

а також старість рятувала мене від бід.

835. Можливо, на цьому зі мною примириться хто-небудь

із друзів,

якщо згасла боротьба, яку супроводжує недоброзичливість.

  1. Цей вірш не ввійшов до видання TCO 1843-1848 pp. Текст у перекладі священика Олексія Ястребова публікується за: Святитель Григорий Богослов. О себе самом и о єпископах // Церковь и время / Отдел внешних церковных связей. 2003. № 1 (22). С. 113-172. — Ред. []
  2. Порівн.: 1 Кор. 3, 13. — Тут і далі у вірші № 12: примітки перекладача. — Ред. []
  3. Свт. Григорій натякає на випадок, який мав місце на самому початку його служіння в Константинополі (див.: Лист 95, том II, книга 2 дан. вид.): у пасхальну ніч 379 року, під час здійснення ним таїнства хрещення аріани закидали його камінням. Цей епізод справив настільки сильне враження на нього, що у своїх писаннях він згадував про нього неодноразово. []
  4. Порівн.: Мф. 23, 27. []
  5. Мається на увазі свт. Василій Великий. Він помер 1 січня 379 року, тобто ще раніше приходу до влади Феодосія Великого. Однак можна припускати, що ще до своєї смерті він просив свого друга прийняти можливу пропозицію про заміщення столичної кафедри і так «відвів» святителя від аскетичного життя. []
  6. Чітка хронологічна вказівка: 381 рік, якщо рахувати від 379 року. []
  7. Порівн.: Притч. 14, 30. []
  8. Тобто з тілом, виснаженим хворобами. []
  9. Тобто Константинополь, новий і другий Рим. []
  10. Фрасонід — один з персонажів «Ненавидимого» — твір Менандра, найбільш важливого представника нової аттичної комедії. Мається на увазі людина безрозсудна і самовпевнена. []
  11. Порівн.: Лісій: «εἰς μύλονα ἐμπεσείν» — обертання каменів млину було одним з видів покарання для винних рабів. []
  12. Слід зауважити, що іменник λόγος уживається Григорієм дуже часто в одній і тій же фразі в зовсім різних значеннях. У данному випадку, як здається, краще перекласти λόγος як «знання» або «освіта». []
  13. Тобто світу сутностей духовних і матеріальних. []
  14. Тобто Старого й Нового Завітів. []
  15. Протока між Евбеєю і беотійсько-аттичним узбережжям — Еврип сім разів на день міняв свою течію. []
  16. За Арістотелем, морський орел так визначає того, хто вироджується: він змушує пташенят дивитися на сонце і убиває те пташеня, очі якого починають сльозитися раніше. []
  17. Порівн.: 1 Цар. 10, 11 і 19, 24. []
  18. «Даниїл» у перекладі з єврейської означає «Бог мій Суддя». []
  19. Див.: Лк. 19, 8. []
  20. Слова, що вказують на силу покаяння. Покаяння є очищення, поєднане з набагато більшою працею, ніж таїнство Хрещення. Ступені покаяння, що практикувалися в давній Церкві, були запропоновані свт. Василієм Великим і описані головним чином у трьох його канонічних посланнях. []
  21. Мається на увазі покладання рук єпископів під час єпископської хіротонії. []
  22. Мова йде про проголошення обраного на єпископську кафедру. []
  23. Помилка автора, що, дуже ймовірно, цитував по пам’яті, йдеться про місце із книги пророка Аггея (2, 11-12 []
  24. 1 Тим. 5, 22. []
  25. Тобто єпископський сан. []
  26. Місія й Фригія — два прадавні регіони Малої Азії, які межували один з одним. []
  27. Води Мерри були гіркі (Вих. 15, 23). []
  28. Купальня Силоам в Єрусалимі, куди Ісус відправив сліпонародженого для обмивання, і той повернувся звідти зціленим (Ін. 9, 7). []
  29. Насправді ці слова мають стосуватися не силоамської, а другої купелі — Вифезда (порівн.: Ін. 5, 2). Це ще раз підтверджує припущення про те, що свт. Григорій у роботі над цим твором цитував Св. Писання по пам’яті. []
  30. Вих. 7, 1 і далі. []
  31. Вих. 7, 8 і далі. []
  32. Мова йде про епізод з 2 книги Царств, де пророк Нафан дорікає Давиду за Вірсавію, дружину Урії Хеттеянина (2 Цар. 12, 1-4). []
  33. Батько Лії й Рахілі, тесть Якова (Бут. 29, 5 і далі.). []
  34. Див.: Бут. 30, 32-33. []
  35. Див.: Бут. 31, 40. []
  36. Порівн.: Гомер. Іліада VI, 484. []
  37. Мова йде про одну з байок Езопа. []
  38. Суд. 9, 14. []
  39. Вих. 13, 21. []
  40. Язичницький божок на острові Фаросі (Єгипет). Відомий здатністю приймати різні подоби, вислизаючи в такий спосіб від тих, хто хотів змусити його відкрити майбутнє. []
  41. Віщун і лікар, мав здатність розуміти мову тварин. Попросив третину царства за зцілення жителів півострова Аргос від божевілля, але, одержавши згоду, підвищив ціну — зажадав півцарства. — Ред. []
  42. Каллімах — афінський карбувальник і скульптор кінця V ст. до P. X. Калаїс — тут, очевидно, має місце помилка автора або його джерела. Були, насправді, два грецькі скульптори на ім’я Каламид (Каламис), але не було ні одного з іменем Калаїс. []
  43. Πολύτροπος — «верткий», «спритний», «хитрий» — епітет гомерівського Одіссея. []
  44. Тобто управляє єпархією, яка має своїм центром яке-небудь велике місто. []

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору