Послання
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2007/2008 рр
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2008/2009 рр
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2009/2010 рр
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2008 рр
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2009 рр
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2010 рр
Проповіді | Зміст | Доповіді
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
Знову радісно і з духовним піднесенням святкує Православна Церква Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Християни звикли відзначати Різдво Христове як традиційне народне свято, часто не задумуючись над його значенням і сенсом. У чому ж полягає сенс Різдва Христового? В тому, що Син Божий — одна із Трьох іпостасей Святої Тройці — Творець всесвіту, з’єднавшись з нашою людського природою через народження від Пресвятої Діви, не від чоловіка, а від Духа Святого, — оновив наше єство, визволивши його від гріха і смерті. Ми це сповідуємо, коли читаємо або співаємо Символ віри, також коли співаємо колядки, в одній із яких є такі слова: «Ой радуйся, земле, Син Божий народився!».
Тому після Різдва Христового для віруючих нестрашна смерть, бо Христос оновив людську природу, визволивши її від гріха, а Своїм воскресінням із мертвих подолав смерть і дав нам надію на воскресіння в час Свого другого пришестя.
Якби не було Різдва Христового, то не було б ні Голгофи, ні смерті, ні воскресіння. Різдво Христове є початком і основою нашого спасіння.
Перед народженням Христа Спасителя темрява гріха настільки оволоділа людством, що не тільки люди забули істинного Бога, але, здавалося, що й Сам Бог забув людей. Світ перебував у темряві гріха. Коли людство гинуло від моральної зіпсованості, помираючи духовно раніше ніж тілесно, тоді Сам Бог з любові до Свого творіння зійшов на землю, щоб «знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19, 10). Син Божий не прийшов на землю як цар — у славі. Він народився не в багатому палаці, оточений слугами й воїнами. Бог прийшов у світ через бідний вертеп, куди заганяли худобу в холодні ночі. Пречиста Діва Марія сповила немовля Ісуса і поклала не в царську колиску, а в ясла на сіно.
Гордість найвищого ангела була причиною зла у світі. Тому Бог обрав смирення засобом спасіння людей. Без смирення немає правдивого духовного життя. Апостол справедливо сказав: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4, 6).
Ми живемо в такий період історії, як і перед Різдвом Христовим; як тоді, так і тепер людство відкинуло Бога, як центр історичного процесу, і поставило на Його місце людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, завдяки вічним незмінним духовним цінностям створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні Європа забуває, що вона досягла цього завдяки високому моральному стану суспільства.
Сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. Христос Спаситель сказав Своїм послідовникам, тобто християнам: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу … Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям» (Мф. 5, 13). Чи не втрачають християни сьогодні свою силу? У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни — це ті віруючі, які не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за заповідями Божими. Непрактикуючі християни — це ті, що прийняли Таїнство Хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у Європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, — більшість. Тому рівень моральності в європейських країнах падає, населення різко скорочується, християнські шлюби майже зруйновані, — і все це стає загрозою для Європейської цивілізації. Навіть у церковному середовищі мораль упала до неприпустимого рівня. Не тільки миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання.
Треба серйозно задуматися над тим, як вдихнути християнський дух в усі ділянки суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не тільки заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження. Духовне відродження можливе тільки в Бозі і в любові до Нього і до людей. Любов є змістом і рушійною силою земного та вічного життя. Кожна людина повинна любити Бога, — любити не тільки із вдячності, але головним чином тому, що в любові до Бога полягає сутність життя всіх розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога — це перша і найбільша, а значить і найважливіша заповідь. Друга заповідь Божа — любити ближнього, як самого себе (Мф. 22, 36-40).
Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква.
Без Української Церкви не буде Української держави, а без Української держави не може бути Української Церкви. Ми, покладаючись на Бога, впевнені, що будуть і Українська держава, і Українська Церква. Різдво Христове вселяє в нас надію на все світле, добре й вічне.
У цей святковий день сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків — українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і Канаді, в Європі і Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, уряд і Збройні сили України. Нехай Господь, за молитвами Церкви, дасть їм мудрість, натхнення і силу вірно служити українському народу за заповідями Божими і вести нашу державу європейським шляхом розвитку з Богом у душі. У ці різдвяні дні помолимось, щоб Господь, Який народився у Віфлеємській печері зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.
Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння до нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у випробуваннях нашої віри та любові і пронесе мимо нас чашу Свого праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма нами.
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Різдво Христове,
2007/2008 рр.,
м. Київ
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
«Я благовіщу вам велику радість, — сказав ангел вифлеємським пастухам, — яка буде всім людям… Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Про яку радість благовістив ангел і кому вона сповіщається? Ангел сказав, що радість буде всім людям. Значить, не тільки юдеям, а всім народам, у тому числі й українському. Чому ангел назвав радість великою? Тому, що це не звичайна радість, яку люди мають у своєму житті, — а така, що стосується визволення від гріха і смерті. Людина може створити собі комфортні умови для земного життя, але вона не може звільнитися від гріха і його наслідку — смерті. Тому апостол Павло від імені всього людства сказав: «Бідна я людина!» (Рим. 7, 24). А древній римський філософ додав, що якщо Син Божий не зійде на землю, то ніхто не може спасти людину від смерті.
Великою радістю ангел назвав визволення людей від гріха і смерті. І його звершить Спаситель, Який є Христос Господь. Як же почалося спасіння від гріха і смерті? Початком гріха є гордість; і оволоділа вона найвищим ангелом, який через гордість став сатаною, дияволом. Тому Христос Спаситель, визволяючи людство від гріха, починає спасіння з перемоги над гордістю. Син Божий, будучи Царем і Владикою всесвіту, народжується не в царських палатах, а в яслах серед худоби. Саме народження Спасителя не може залишити байдужим людське серце: Творець всесвіту благозволив явитися на світ Немовлям у бідному вертепі, в оточенні простих пастухів. У цьому убогому притулку, у яслах для худоби, лежав «неосяжний Христос Бог» — Той, Хто є сяйвом слави Божої, Його образом смирив Себе.
Апостол Павло про нашого Христа Спасителя говорить: «Він… принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Флп. 2, 6-8). І Сам Господь наш Ісус Христос сказав про Себе: «…Я лагідний і смиренний серцем…» (Мф. 11, 29).
Гордість перемагається смиренням. Хто не смирить себе, той не подолає гордості. Гордість не дозволяє побачити свої гріхи. А хто не бачить своїх гріхів, той не може покаятися. А хто не може покаятися, той не може спастися від гріха і його наслідку — смерті.
Великою таїною є Боговтілення (тобто втілення Сина Божого), Який, будучи Богом, Творцем всесвіту, стає людиною, — тією людиною, яку Він сотворив, яка згрішила і померла духовно і тілесно. Але не меншою таїною є процес спасіння людини від гріха і смерті, який відбувається невидимо в тайниках душі.
Таїнство спасіння починається зі смирення. Воно народжує покаяння і приводить до віри — віри живої, діючої, а не мертвої, бісівської.
Тому коли ми подивимось на сучасний світ, то побачимо, що він став дуже гордим. Люди досягли великих успіхів у науково-технічному прогресі: маємо машини, літаки, ракети, телефони, комп’ютери, Інтернет, телевізори. Людина літає в космос, досягає планет. Людина створила собі комфортні умови життя і сказала: «Я все можу, Бог мені не потрібний; я сама як бог». Чи не чуємо ми в цих словах голос диявола, який також повстав проти Бога і сказав, що він є богом?
А оскільки спасіння починається з подолання гордості, з придбання смирення, а людина сама не хоче смирятися, — Бог Своєю всесильною правицею смиряє горде людство, яке зазналося у своїх досягненнях. Те, що відбувається тепер в усьому світі, так звана фінансова криза, — це попущення Боже для смирення людей. Треба уважно придивитися до морального стану людства і насамперед християнського світу і побачити його гріхи, моральне падіння, відступлення від християнського способу життя, відкинути гординю і навернутися до Бога.
Син Божий втілився, став людиною з любові до роду людського, до всіх нас, грішних. Він, і караючи людей, милує, бо Його любов безмежна. Премудрий Соломон, якого повторив апостол Павло, сказав: «…сину мій… кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого» (Притч. 3, 12); «…б’є кожного сина, якого приймає» (Євр. 12, 6). Він і нас тепер карає, для того, щоб показати Свою любов до нас, бо Він хоче, щоб ми всі спаслися і прийшли до пізнання істини, до вічного життя.
Різдво Христове навіки з’єднало людину з Богом. Син Божий просвітив затьмарений людський розум світлом істини, дарував людям благодатні сили для боротьби з гріхом, пробудив у їхній совісті Божественну істину. Він і тепер взиває до нас через всілякі труднощі, хвороби та скорботи і говорить: «Люди, любіть один одного, як Я полюбив вас».
Христос приніс на землю мир з Богом. А примиренні повинні жити між собою в однодумності віри і любові, як діти Єдиного Бога і брати у Христі. Це особливо важливо пам’ятати тепер, коли Українську державу і Церкву розділяють, вносять смути і спокуси. Будемо пам’ятати, що правдивий християнин не той, хто називає себе ім’ям Христовим, а той, хто наслідує Христа ділами. «Кожен з нас, — — говорить святий Григорій Ниський, — художник власного життя. Наша душа немов полотно, а чесноти — фарби; Ісус Христос є зразок, з Якого ми маємо списувати» (Квітник духовний). Подбаємо про те, щоб наші думки, вчинки відповідали Його думкам і вчинкам.
Цього святкового дня сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків — українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і Канаді, в Європі і Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України.
Нехай Господь, за молитвами Церкви, дасть їм мудрість, натхнення і силу вірно служити українському народу за Божими заповідями і вести нашу державу європейським шляхом.
Різдво Христове закликає нас творити справи милосердя і любові. Нам треба поспішати до хворих, самотніх, до всіх, хто потребує нашої допомоги.
Дорогі браття і сестри, молитвою і чесною працею сприяйте відновленню життя нашого суспільства. Примножуйте свої гарячі молитви за духовне відродження народу, за єдність Церкви і суспільства. Нехай наступне Новоліття буде для нас роком милості Господньої і роком Божого благовоління. Нехай мир, про який сповістили ангели у Вифлеємі, зміцнюється на землі і приносить усім радість.
Нехай Бог миру і любові буде з усіма нами.
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Різдво Христове,
2008/2009 рр., м. Київ
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, духовно прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. Знову в наших храмах лунають слова: «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!» Ці слова обнадійливо звучать у наш час, коли всі християнські народи переживають так звану фінансову кризу. В Україні до цієї всесвітньої біди додалися свої внутрішні проблеми. В цих умовах в нас, християн, слова пророка Ісаї: «З нами Бог!» — вселяють незбориму надію і тверду віру, що все, що стається в світі з кожним народом і з кожною людиною, відбувається для нашого спасіння, задля нашої користі. Бог не тільки карає за гріхи, але й милує. І навіть, коли Він карає, то робить це з любов’ю заради нашого спасіння і вічного життя.
Син Божий, один із трьох осіб Пресвятої Трійці, Творець всесвіту, заради визволення нас, грішних людей, від гріха і смерті, принизив Себе: будучи Богом, Він став людиною, не змінившись у Своїй Божественній природі. Бог так полюбив світ і людей, що віддав Сина Єдинородного, «щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Невже ви думаєте, що Той, Хто зазнав страшних страждань на хресті, не любить і не вболіває за нас, людей XX! століття?! Чи Бога не турбує наше вічне життя? Ми можемо бути байдужими до своєї вічної долі, але не Він. Наші душі роз’їдає гріх, як іржа залізо, і ми, християни, майже не звертаємо на це уваги. Наші душі просякли грошолюбством, користолюбством, неправдою, блудом, заздрістю, марнославством, гордістю, владолюбством та іншими багатьма пороками. Ми забуваємо, що все це веде нас до вічної загибелі. Але чоловіколюбивий Бог, у Якого безодні любові до Свого творіння, не бажає нашої смерті; Він хоче, «щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1 Тим. 2, 4).
Всілякий гріх перемагається стражданнями. Тому Спаситель наш Ісус Христос перетерпів страждання на хресті, щоб нашу людську природу очистити від гріха. Він взяв на Себе гріхи всього світу. Його розпинають, ганьблять, кричать: «Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!» А Він у відповідь благає Отця Небесного: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!» Але для того, щоб перетерпіти страждання і перемогти гріх, треба було Сину Божому мати людську природу, а її можна було прийняти через народження від Пресвятої Діви. В цьому і полягає значення Різдва Христового. Без страждань не відбулося б відкуплення гріха; а страждань не могло бути без втілення, тобто без Різдва. Апостол Павло називає це великою благочестя тайною, що Бог явився у плоті (1 Тим. 3, 16).
Оскільки ми, християни, носимо на собі ім’я Христа, то й повинні уподібнюватися Йому в усьому, в тому числі і в подоланні гріха через страждання, як в собі особисто, так і в суспільстві. Тому, коли ми не боремося зі своїми власними гріхами, Господь посилає нам хвороби, страждання і всілякі біди, щоб ми терпінням перемагали наші гріхи. Ісус Христос сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19).
Церква закликає вірних до терпіння в стражданнях. Але сенс земного життя полягає не в терпінні, а в праведності і благочесті. Що таке праведність? Це властивість життя людини, коли вона свято шанує права інших і постійно виконує покладені на неї обов’язки щодо ближніх. Праведним називається той, хто віддає кожному своє, хто виконує свої обов’язки.
Христос Спаситель приніс на землю мир: мир з Богом, мир душевний. Тому під час Його народження ангели співали: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2, 14). Виходячи з цього, Церква навчає, що душевний мир християнина повинен ґрунтуватися не на багатстві, не на грошах і не на користолюбстві, а на любові та благочесті. Заповіді Божі слід виконувати з любові до людей, і це, любов’ю пройняте виконання, дає душевний мир і відраду. Коли людина виконує свої обов’язки, спонукувана любов’ю, в той момент вона вже не прагне до власної вигоди. Якщо такій людині відповідають на добро злом, вона не втрачає через це душевного миру, бо творила добро з добрими намірами: з любові до Бога, з любові до людини, з любові до благочестя і до правди. У такому випадку добро завжди залишається добром, і мета його досягається навіть тоді, коли на добро відповідають злом.
Тільки та праведність, в основі якої любов, має моральну вартість і може бути названа міцною. Вона прихиляє до себе Духа Святого. А Дух Святий занепале поповнить, немічне вилікує та дасть душі мир і радість, які ніщо ніколи не може порушити.
Цього святкового дня сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, та всіх християн України і серед них — віруючих УПЦ Московського Патріархату з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків-українців, розсіяних по всьому світу: в Америці і Канаді, в Європі й Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України.
У це велике свято Різдва Христового подякуймо Богові за всі Його милості до нас, за радості і скорботи. Будемо благати Христа Спасителя, щоб Він благословив нашу Українську державу в Новому 2010 році, весь український народ, дарував нам мир, злагоду, єдність і здоровий глузд, щоб ми керувалися в житті любов’ю до Бога, до ближніх і до України, ходили дорогами правди і не збочували на криві шляхи. Нехай світлосяйне проміння Різдвяної зірки осяє наші душі й серця світлом правди, миру і любові!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Різдво Христове,
2009/2010 рр., м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
Воскресіння Христове є найвеличнішим святом Церкви Христової, і тому воно відзначається особливою урочистістю і святістю. І невипадково! Воскресіння Христове — це основа нашої віри. Воно є найсильнішим свідченням Божества Ісуса Христа, істинності Його вчення, спасенності Його смерті та величі Його благодатних дарів.
У світі існувало та існує багато релігій і філософських вчень, але вони не можуть довести правдивості свого вчення і божественності своїх релігій з тієї причини, що не здатні подолати смерть. Ісус Христос воістину воскрес, тому ми віруємо, що Він є Бог живий, істинний і всемогутній. Усі релігії вірять у загробне життя, але жодна з них не вірить у воскресіння мертвих. Навіть іудейська релігія затьмарила старозавітне вчення про воскресіння.
Воскресіння Христове дало нову направленість життю людини. Воно зробило земне життя осмисленим і цілеспрямованим. Попереду не смерть, не загибель, не знищення, а інше — вічне життя; причому життя не тільки душі, а й померлого тіла. Усе це — незбагненне для людського розуму, але воскресіння мертвих тіл буде, бо Христос воскрес і став початком нашого загального воскресіння.
Христос, будучи Богом, страждав, але страждав добровільно, — заради перемоги над гріхом і заради нашого спасіння. Коли Господь наш висів на хресті, Його хулили і злословили, говорячи:»… якщо Ти Син Божий, зійди з хреста… інших спасав, а Себе Самого не може спасти…» (Мф. 27, 40-42). Його знеславлювали, але Він нікого не лихословив. Навпаки, Він молився, кажучи: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять» (Лк. 23, 34). В цьому була перемога Ісуса Христа над гріхом. Він у всьому виконав волю Отця Небесного і переміг зло добром.
Ісус Христос навчав, що смирення не принижує людину, а підносить, і що гордість ганьбить людину. Він сказав, що чистота душі і тіла — найкраща оздоба людини. У Своїй Особі Ісус Христос явив нам взірець довершеності і краси.
Християни, живучи духовним життям, повинні виховувати в собі правдиву любов, яка не може бути хвилинним спалахом, не повинна бути любов’ю корисливою, що шукає нагороди, а має бути глибокою, постійною, жертовною. Всі біди і тривоги, які існують в нашому суспільстві, виникають через те, що ми багато говоримо про благо народу, багато обіцяємо, — та мало робимо. Серед нас багато таких, які називають себе людьми віруючими, але ближніх не люблять, а люблять себе і дбають про своє збагачення. Вони люблять не Україну, а себе в Україні. Віра у воскреслого Христа спонукає нас бути чесними працівниками, а не хабарниками чи користолюбцями. Треба постійно пам’ятати, що, помираючи, надбаного з собою не візьмемо. Нашим скарбом будуть тільки добрі діла і правдива віра. Для всіх нас Воскреслий Христос є нашою силою та опорою протягом усього життя.
Для нас, християн, тілесна смерть не страшна, бо прийде час, коли всі померлі воскреснуть. Для нас страшна духовна смерть, тому що після воскресіння може приректи нас на вічні страждання. Тяжкість цих страждань буде полягати у відсутності спілкування з Богом — джерелом життя і любові. Воскресіння Христове дає нам не тільки надію, а й силу для перемоги духовної смерті.
Пасха — свято братерства всього людства. Цього дня кожен християнин повинен подивитися на людину як на найбільший скарб, побачити в ній свого брата і сестру, порадіти з нею, як зі своїм другом. Великодня радість спонукає християн до взаємних обіймів. Великоднє христосування — це момент, коли християни мають почувати себе справжніми братами. Ми раді, що останнім часом загорівся вогник любові між Українською Православною Церквою Київського Патріархату та Українською Православною Церквою Московського Патріархату. Це зміцнює нашу надію на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви. Цього року Київський Патріархат буде святкувати 900-ліття Михайлівського Золотоверхого монастиря, а також 1020-ліття хрещення Руси-України. Святкування хрещення Руси-України буде проводитися на державному рівні. Сподіваємось, що Київська купіль хрещення буде сприяти примиренню православних і стане кроком до утвердження Єдиної Помісної Церкви.
Поздоровляю вас, преосвященні архіпастирі, всечесні отці, дорогі браття і сестри, зі святом Воскресіння Христового! Поздоровляю з Пасхою Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили, християн усіх Церков і весь український народ! Сердечно вітаю з пасхальним святом усіх українців в усіх країнах світу, на всіх континентах.
Нехай світло Воскресіння Христового зберігає в наших серцях радість життя, взаємну любов, братерство між людьми і мир між народами. А ми, сини і дочки Небесного Отця, зміцнені перемогою життя над смертю, добра над злом, пробачимо один одному провини; будучи натхнені Божественною любов’ю, обіймемо один одного і промовимо:
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова,
2008 рік, м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
В цьому році християни святкують Воскресіння Христове в умовах світової фінансової кризи. Гнів Божий відчули на собі всі країни, в тому числі і Україна. Як нам радіти пасхальною радістю, коли скорбота прокотилася по всьому світу і доторкнулася до сердець безлічі людей? Чи треба нам радіти в таких умовах? Не просто треба, але й необхідно!
Ученики Ісуса Христа плакали і ридали, коли їхнього Учителя розіп’яли, і Він помер на хресті. Їхня скорбота була набагато глибшою і тяжчою, ніж наші теперішні біди. Але апостоли зраділи, побачивши воскреслого Господа (Див.: Ін. 20, 20). І справдилося те, що обіцяв їм Спаситель перед Своїми стражданнями: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас»(Ін. 16, 22).
Як же нам не радіти? З одного боку, у Воскресінні Господа нашого Ісуса Христа відкрилася Його Божественна слава. Його Воскресіння засвідчило, що Він є Владикою смерті і життя. Подолавши смерть силою Своєї всемогутності, Він показав світові, що Він є Син Божий, Творець всесвіту, що в Його руках перебуває все видиме і невидиме. Багато чудес звершив Він упродовж Свого земного життя, але чудо Воскресіння є вінцем усіх чудес, є основою нашої релігії, головною опорою нашої віри в Божественне достоїнство Ісуса Христа і Його вчення. Як говорить апостол Павло, якщо Христос не воскрес, то марна і наша віра (Див.: 1 Кор. 15, 17).
З іншого боку, торжество Воскресіння Христового є і власним нашим торжеством. Бо, за словами апостола Павла, як в Адамі всі ми вмираємо, так у Христі всі оживемо (Див.: 1 Кор. 15, 22) у загальному воскресінні. Внаслідок такої надзвичайної важливості Воскресіння Христового свято це за своїм достоїнством перевищує всі інші християнські свята.
Якщо Воскресіння Христове має для нас таке важливе значення, якщо воно є торжеством з торжеств, то як нам не радіти навіть у теперішніх наших скорботах і бідах! Якщо Ісус Христос є Син Божий і Владика всесвіту, то чого нам сумувати? Не без Його волі сталася світова фінансова криза, бо Він сказав, що і волосина не падає з голови людини без волі Отця Небесного. Невже ви думаєте, що все, що сталося у світі, сталося без волі Бога? Безумовно, з волі Бога! А якщо це так, то в Його руках знаходиться і припинення світової фінансової кризи.
Але чому вона виникла?! Невже випадково? Ні, не випадково! Значна частина християн відступила від Бога, і замість поклоніння своєму Творцю і Спасителю ці люди стали кланятися золотому тільцю, стали служити мамоні. Християни забувають про вічні духовні цінності і підміняють їх споживацтвом, тобто матеріальним, тимчасовим. Тому заради Свого чоловіколюбства, для того, щоб відвернути християн від вічної загибелі, і попустив Бог руйнацію їхнього ідола — світової фінансової системи, щоб показати, що Він є Владикою всесвіту, а не гроші.
Воскресіння Христове дає нам надію, що Господь наш Ісус Христос, Який подолав смерть, має владу і над усіма нашими проблемами. Він попустив кризу, Він і знищить її. Але нам, християнам, треба навернутися до Бога всім своїм серцем, всією душею і всією істотою.
Апостол Павло говорить: «Вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом зі спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1 Кор. 10, 13).
Бог благодіє і піклується не тільки про всіх загалом, але й про кожного зокрема. Христос Спаситель говорить: «Немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих» (Мф. 18, 14), маючи на увазі тих, що вірують у Нього. Але Він хоче, щоб і всі ті, що не вірують у Нього, покаялися і, увірувавши в Нього, спаслися.
Апостол Павло свідчить, що Бог «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1 Тим. 2, 4). За допомогою фінансової кризи Господь закликає нас до пізнання істини, до вічних благ, до Царства Небесного.
Якою слабкою не була б наша віра, Церква не перестає нагадувати нам про те, що Воскресіння Христове є джерелом життя і миру, руйнуванням смерті і пекла. Воно дає нам благодатну силу перемагати всі труднощі і скорботи. Кончина людини для християн вже є не смертю, а упокоєнням і сном. Бо Бог наш не є Бог мертвих, а — живих, і всі ми — живі діти Отця небесного.
Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю вас з великим святом Пасхи Христової. Молитовно бажаю від Воскреслого Христа великих і багатих милостей преосвященним архіпастирям, які ревно несуть своє єпископське служіння на славу Божу і задля утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви; пастирям — смиренним трудівникам на ниві церковній, які ретельно виконують свій пастирський обов’язок; ченцям, які подвигом добрим подвизаються, і всім благочестивим християнам, які з любов’ю беруть участь у житті Церкви.
Вітаю зі святом Пасхи Христової Президента України Віктора Ющенка, Український уряд, Верховну Раду, Українські збройні сили, всіх християн і весь український народ. Поздоровляю зі святом Воскресіння Христового українців, які живуть за межами України, але душею і серцем завжди з нами і не забувають ні свого рідного краю, ні віри своїх батьків, ні добрих звичаїв своїх предків.
Нехай Воскреслий Господь Своєю благодаттю зміцнить наші зусилля — жити і працювати на благо Церкви і нашої Української держави, берегти православну віру, бути терплячими у випробуваннях, прагнути миру і злагоди і, згідно з ученням апостола Павла, носити тягарі одне одного.
Світло Воскресіння Христового нехай надає нам благодатну силу перебороти всі труднощі, які випали на нашу долю, щоб усім нам стати спільниками вічного життя і завжди прославляти Спасителя нашого Ісуса Христа! Амінь.
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова,
2009 рік, м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним Української Православної
Церкви Київського Патріархату
«Радуйтеся!» (Мф. 28, 9). Це вітання було першим, що промовив Ісус Христос після Свого воскресіння. Воно глибоко знаменне і втішне не тільки для мироносиць, до яких спершу було звернене, не тільки для апостолів, але й для всіх християн, які нині урочисто святкують Воскресіння Христове.
Чому воскресіння Христове наповнює віруючих живим захопленням, піднесеною духовною радістю? До воскресіння Христового переважна частина людства не мала живої віри і надії на воскресіння померлих тіл. В язичництві навіть у найбільших мудреців надія на життя після смерті була досить неясною і непевною. В юдейського народу існувала віра у воскресіння, і нею втішалися праотці (див. Іов. 19, 25) і пророки (Іс. 26, 19; Єз. 37, 1-10; 2 Мак. 12, 43-44), однак, ґрунтуючись на очікуванні обіцяного Визволителя, Який має знищити смерть, ця віра була ще тільки сподіванням, позбавленим незаперечного доказу. Крім того, усвідомлення своєї гріховності тривожило людину й ослаблювало в ній надію на воскресіння для блаженного вічного життя.
Воскресіння Ісуса Христа, Який переміг смерть, дає нам тверду надію на наше майбутнє воскресіння. Апостол Павло говорить, що наше воскресіння стає можливим завдяки воскресінню Христовому: якщо Христос воскрес, то воскреснемо і ми, всі люди, незалежно від того чи віримо, чи не віримо у загальне воскресіння мертвих. Це залежить не від людини, а від Бога.
Як через тілесного родоначальника людства Адама, який вчинив гріх, — підкорилися закону смерті всі люди, з’єднані з ним через тілесне походження, так у духовному родоначальникові Ісусі Христі живуть і воскреснуть усі, духовно відроджені Ним, з’єднані з Ним вірою (див. 1 Кор. 15, 20-22; 47-48). Те, що відбулося з Адамом, перейшло на весь людський рід. Тому те, що сталося з Ісусом Христом, у свій час звершиться також над усім людством. Апостол Павло ясно і впевнено свідчить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 22). Ми помираємо тому, що споріднені з Адамом померлим, а воскреснемо через те, що хрещенням з’єднані з воскреслим Христом.
Дорогі браття і сестри! Нас не повинно турбувати питання: воскреснемо ми чи не воскреснемо. Якщо Бог сказав: воскреснуть всі люди, — значить воскреснуть. Спаситель наш Ісус Христос твердо обіцяв: «Я живу, і ви будете жити» (Ін. 14, 19). Усі люди повстануть із праху земного і з’єднаються зі своєю душею для нового безболісного, безтурботного, нескінченного життя у Христі і з Христом. Але крім блаженного вічного життя існують і вічні страждання. Господь ясно сказав, що грішники підуть на муки вічні.
Переважна більшість людей, живучи на землі, не думає про вічне життя. Вони присвячують себе тимчасовому, земному, забуваючи про своє вічне призначення. Але християни, які є такими не по назві, а по життю, відчувають жадобу вічного життя своєю природою і серцем, і розумом усвідомлюють силу воскресіння Христового. Серед мінливого земного життя славне воскресіння Ісуса Христа дарує душі християнина велику втіху й відраду.
Віруючі вже самим прикладом воскресіння Христового переконані, що з відходом нашого тіла в місце загального упокоєння не все закінчується. Для людини найтяжчою і найстрашнішою є смерть, тому що вона обриває всі кращі почуття і думки, закінчує всі труди і турботи, — все, чим живе людина. Воскресіння Христове дає нам надію, що смерть не припиняє життя людського духу; вона переносить нашу душу в те життя, яке не має кінця.
Усі ми знаємо, якими гіркими бувають для людини її земні страждання та неминучі в земному житті хвороби. І як би не примножувалося земне благополуччя, на землі не перестануть вмирати люди. Втрата близьких хіба не є горем для кожного з нас? І в якому б достатку не жили люди на землі, вони завжди будуть зі сльозами проводжати до могили тих, кого любили.
Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за ці страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, мужності й сили.
Нехай не подумає хтось, що цієї радості у воскреслому Господі достойні тільки люди святі, подвижники, пустельники. Ця радість дарована і нам, слабким і грішним дітям Отця Небесного. Святитель Іоанн Золотоустий у своєму Пасхальному слові говорить: «Нехай ніхто не оплакує гріхів; прощення бо засяяло із гробу».
У ці пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, зі святом світлого Христового Воскресіння! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України, Український уряд, Збройні сили нашої держави, всіх християн України і весь український народ. Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство, в усіх країнах світу, на всіх континентах. Відзначаючи святу Пасху, будемо зберігати в розумі й серці великодню радість воскресіння з мертвих. Свята Церква закликає і вчить нас жити в мирі, любові, в усякому благочесті й чистоті, чесною працею служити ближнім, всьому українському народу і Українській державі, щоб в день нашого воскресіння бути достойними вічної радості з воскреслим Господом і Спасителем нашим, Якому належить слава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь.
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова,
2010 рік, м. Київ
Проповіді | Зміст | Доповіді
