Послання митрополита Київського і всієї України Філарета до церковної пастви
чесному чернецтву та всім вірним чадам
Української Православної Церкви
браття і сестри!
Дозвольте мені у цей складний час звернутися до вас, до всієї Української Православної Церкви з архипастирським посланням, звернутися до всього українського народу, який будує свою державність!
У відкритому листі до Святійшого Патріарха Алексія та Священного Синоду Російської Православної Церкви мною як Предстоятелем Української Православної Церкви було заявлено, що збори українських єпископів у Харкові 27 травня цього року, які назвали себе «Собором», є незаконними і не мають канонічної сили для Української Православної Церкви.
Фактично єпископи, які зібралися в Харкові, відкололися від Української Православної Церкви і не можуть виступати від її імені.
Вони порушили постанову Архиєрейського Собору Російської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року про дарування Українській Православній Церкві самостійності та незалежності в управлінні. Їхнє порушення полягає в тому, що вони не зберегли цієї самостійності та незалежності, підкорившись рішенням Московського Священного Синоду від 7 і 21 травня цього року. А ми знаємо, що влада його не поширюється на управління в Українській Православній Церкві. Наша Церква має свій Священний Синод. Фактично вони відмовилися від незалежності та самостійності УПЦ і таким чином відкололися від неї й знов увійшли до адміністративного підпорядкування Московській Патріархії.
Учасники Харківських зборів порушили також Статут про управління в Українській Православній Церкві, прийнятий на Помісному Соборі УПЦ в листопаді 1990 р. і зареєстрований державними органами незалежної України.
Дорогі отці, браття й сестри!
Зараз, коли український народ потребує духовної підтримки, умиротворення, Церква як ніколи має сприяти примиренню, зміцненню віри, милосердя, закликати до терпимості та злагоди, а не сіяти чвари та розбрат. Московська Патріархія на словах закликає до єдності, нібито визнає самостійність і незалежність Української Православної Церкви, а насправді сіє релігійну ворожнечу. Своїм активним втручанням у внутрішні справи нашої Церкви вона розділила духовенство на дві частини і цим ще більше ускладнила релігійну ситуацію в Україні.
Вища церковна влада в Москві, чинячи все сильніший тиск на Українську Православну Церкву, вдається до відвертих погроз. Вона навіть хоче судити її законного Предстоятеля, але судом неканонічним. Вона заявляє при цьому, що керується ідеєю добра, любові і бажає миру для нашої Церкви. Та чи можна чинити добро через знущання і мир — через погрози? Ні, і ще раз ні!
Мені боляче і сумно сьогодні говорити про те, що окремі віруючі, пастирі і навіть архиєреї не можуть виважено і твердо оцінити той історичний момент, який переживає нині наша Українська Православна Церква на шляху до своєї повної самостійності. І тому з сумом і надією, відкинувши усі пристрасті та протиріччя, звертаюся до тих, хто відмовляється йти з нами однією дорогою: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6, 7).
Серед українських єпископів є такі, які відкрито зрадили інтереси Української Православної Церкви. Але є й інші архиєреї, а я думаю, що таких більшість, які випадково піддалися тиску з боку Святійшого Патріарха Алексія та його оточення. Я звертаюся до них з проханням повернутися в лоно незалежної Української Православної Церкви і разом з нами боронити її.
Закликаю духовенство разом зі мною відстоювати незалежність Української Православної Церкви. Усі ми зберігаємо духовну єдність з Російською Православною Церквою і з усіма Помісними Православними Церквами. Однак ми хочемо бути адміністративно і фінансово незалежними. Вас лякають розколом, але ми перебуваємо в канонічній єдності з Патріархом Московським і всієї Руси Алексієм. Вас лякають відібранням церковнослов’янської мови за богослужінням, — і це неправда. Наш Український Помісний Собор ухвалив зберігати і священну церковнослов’янську мову. Кажуть, що Українська Православна Церква буцімто перейде на новий стиль. Такого не буде. Разом з Російською Православною Церквою ми користуємося й надалі будемо користуватися в церковному житті старим стилем.
Ми єдиним серцем, єдиними устами будемо молити Пастиреначальника Господа про небесну допомогу і благословення усій повноті святої Української Православної Церкви.
Браття і сестри!
Закликаю вас завжди пам’ятати слова апостола Петра: «Ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його» (1 Пет. 3, 11).
Прошу Ваших святих молитов і всілякої підтримки у відстоюванні незалежності Української Православної Церкви.
