«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Віктор Тиможинський

Тиможинський Віктор Анатолійович (23.09.1957, м. Луцьк). Український композитор. Заслужений діяч мистецтв України (2005).

Народився 23 вересня 1957 року в Луцьку. Закінчив теоретичний та фортепіанний відділи Луцького державного музичного училища (1978), композиторський факультет Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (1983, кл. ст. викл. В. Флиса). З 1983 — викладач Луцького державного музичного училища (з 1997 — Волинське державне училище культури і мистецтв), з 1989 — голова предметно-циклової комісії теорії музики. Член Національної спілки композиторів України (1991), голова Волинського осередку НСКУ (з 1995), член правління НСКУ (з 1999). Лауреат обласної мистецької премії ім. І. Стравінського (1996). Заслужений діяч мистецтв України (2005).

Перші післяконсерваторські твори Віктора Тиможинського (1984–85 рр.) зацікавили слухача нетиповим для того часу світом образів композитора. Балада «Ой у Луцьку славнім» швидко принесла композиторові народне визнання і стала візиткою хорового мистецтва Волині.

В. Тиможинський — яскраво індивідуальна постать в українському музичному мистецтві сьогодення. Його твори — у репертуарі відомих українських виконавців, серед яких — Муніципальний камерний хор «Хрещатик», Хорова капела ім. Д. Бортнянського, камерний хор «Credo», гурт «Євшан». Вони — в концертних програмах волинських митців: Волинського академічного державного українського народного хору, камерного ансамблю «Кантабіле»; на афішах Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Але найтіснішою є співпраця В. Тиможинського з камерним хором «Оранта» (худ. кер. В. Мойсіюк), колективом, що став творчою лабораторією композитора, і, водночас, чи не найактивнішим пропагандистом його творчості. Твори В. Тиможинського — в програмах міжнародних фестивалів (зокрема, XI–XV «Київ-музик-фестів», XI, XIV «Музичних прем’єр сезону»), вони звучать закордоном — в Німеччині, Франції, Іспанії, Польщі, Чехії та Росії, виконуються навіть у далеких США і Канаді. Окрасою мистецького життя міста Луцька стали два авторські концерти композитора (26.05.1995 та 11.12.2001). Ось фрагменти з деяких газетних публікацій — «…Зберегти у галопуючому темпі наших днів з нав’язливим вторгненням чужих ритмів, пісеньок-одноденок свою творчу пластику, свою манеру і стиль вдається далеко не кожному. Віктору Тиможинському вдається…»(Н. Гуменюк «…a cappella» волинського класика.» /»Віче», 20.12.2001). «Композитор Віктор Тиможинський у царині духовної акапельної музики творить диво, вертає душі людські до витоків високої духовності»(А. Філатенко «Вечір божественних піснеспівів» /»Волинь», 18.12.2001).

Віктор Тиможинський — педагог, активний пропагандист новітньої української музики, громадський діяч, голова журі ряду конкурсів, член різноманітних комісій та художніх рад. Його творчість (доробок композитора складають понад сто творів різних жанрів і форм) — з одного боку — наслідок вдумливого, насамперед, морально-етичного аналізу дійсності, з іншого — глибинно емоційне переживання її. Вона поєднує усвідомлено-бережне, охоронне ставлення до традиції з одночасним глибоко внутрішнім, інтенсивним розвитком — спиранням на коріння та пошуком нових шляхів реалізації її можливостей, розвитком не руйнівним, — розвитком-ростом, творенням. Уважне, делікатно-трепетне ставлення до смислового наповнення, суті музичної інтонації, тонке чуття, у першу чергу, її лінеарно-мелодичної природи вносить у музику митця відчуття живої, хвилюючої краси. Так визріває музично-інтонаційне кредо В. Тиможинського — експресія всепроникаючого мелодизму. Так формується художнє кредо митця — інтелектуальний ліризм.

Сьогодні композитор Віктор Тиможинський, як завжди, старанно фільтруючи вічне у тимчасовому, точно й майстерно малює Вічну реальність. Оповита серпанком печалі, складна і проста водночас, вона кличе і завжди кликатиме нас у свій Світ.

Джерело: Національна Спілка композиторів України (подано зі скороченням)

Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору