«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Євген Козак

Козак Євген Теодорович (22.04.1907, Львів — 27.12.1988, Львів). Український композитор, хоровий диригент, педагог, музично-громадський діяч.

Євген Теодорович Козак народився 22 квітня 1907 р. у с. Колодному (тепер Кам’янка-Бузький р-н Львівської обл.). Музичні та вокальні здібності проявив дуже рано. Жодне родинне свято чи сільський концерт не обходились без участі здібного до співу голосистого хлопця. По закінченні гімназії Є. Козак навчався у Львівському університеті, водночас — на оркестровому та вокальному відділах Консерваторії Польського музичного товариства та Вищого музичного інституту імені М. Лисенка. У Львові він не пропускав нагоди послухати виступи українських співацьких товариств. Особливо приваблювали майбутнього композитора народні пісні в обробці М. Леонтовича, що стали зразком для його власної творчості.

У пошуках заробітку Є. Козак разом з іншими такими ж студентами організував вокальний квартет «Ревелєрси Євгена», який виступав у приватних кінотеатрах перед кіносеансами, згодом — на львівських естрадах, по радіо. Для цього колективу Є. Козак створював обробки українських народних пісень, писав оригінальні твори легкого жанру. Поступово слава «Ревелєрсів Євгена» зростала і квартет став відомим у Галичині.

З 1939 р. до 1951 р. Є. Козак працював музичним редактором на Львівському радіо з невеликою перервою під час війни. Тут митець організовував хор, з яким виконував перш за все твори українських композиторів, а також власні пісні

Від 1951 р. Є. Козак працював на педагогічній ниві: спочатку у Львівському музичному училищі (до 1955 р.), згодом очолив кафедру музики і співу у Львівському педагогічному інституті (1956–1959) (тепер Дрогобицький педагогічний університет). Його зусиллями тут був створений чудовий студентський хор, який швидко завоював популярність одного з кращих колективів художньої самодіяльності на Львівщині. Від 1959 р. педагогічна діяльність Є. Козака пов’язана з Львівською державною консерваторією імені М. Лисенка. Тут він обіймав посаду проректора з учбової та наукової роботи (1961–1971), згодом завідував кафедрою теорії музики і композиції (1971–1975).

Довгі роки Є. Козак був відповідальним секретарем, заступником голови, членом правління Львівської обласної організації Спілки композиторів України, членом ревізійної комісії Спілки. За внесок в українську музичну культуру Є. Козаку було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України (1957), вручено орден «Знак пошани» (1960).

Педагогічну працю Є. Козак поєднував з інтенсивною творчою. Довголітня диригентська практика зумовила особливості творчої манери композитора — увагу насамперед до хорових жанрів. Особливе місце серед них посідають обробки українських народних пісень для хору різного складу. Такі композиції, як «Думи мої», «Ой верше, мій верше», «Ой служив я в пана», «Стоїть гора високая», є зразками тонкого відчуття майстром природи української народної пісні, віртуозного володіння хоровим письмом.

Композитор часто об’єднував обробки народних пісень у своєрідні хорові сюїти. У «Віночку лемківських пісень» Є. Козак розкриває красу, мелодико-ритмічне та ладове багатство музичного фольклору Лемківщини. А у фантазії під назвою «Невдале залицяння» пов’язує пісні сюжетною лінією і створює яскраву жанрову сцену, сповнену дотепності та іскристого гумору.

Оригінальна вокально-хорова музика Є. Козака порівняно невелика за обсягом. Кращі твори позначені впливом фольклору різних регіонів України — у народнопісенних інтонаціях, танцювальних ритмах, відгомоні звучання народних інструментів.

Є. Козак помер 27 грудня 1988 р. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Мар“яна Зубеляк
Митці Львівщини: Календар знаменних і пам’ятних дат на 2007 рік / Упоряд.: Н. Письменна, О. Букавіна. — Львів: Ліга-Прес, 2006. — С. 41–44.

Твори

  • Театралізований концерт «Буковинське весілля» (1956)
  • Хори:
    • «Під небом України»
    • «Цвіти, Україно!»
    • «Вівчарик»
    • «Вітер з полонини»
    • «Буковинська полька» (1957) — на слова Івана Кутеня
    • «Утоптала стежечку» (1970) — на слова Тараса Шевченка
    • «Тарасу Шевченку» (1970)
  • Вокальні ансамблі
  • Обробки українських народних пісень
  • Обробки пісень на слова Тараса Шевченка для мішаного, жіночого та чоловічого хору:
    • «Думи мої, думи мої» (1961)
    • «Якби мені черевики» (1961)
    • «Реве та стогне Дніпр широкий» (1964)
    • «По діброві вітер виє» (1964)
    • «Ой одна я, одна» (1964)
    • «Ой три шляхи широкії» (1964)
    • «Садок вишневий коло хатм» (1964)
  • Музика до драматичних вистав

Звання та нагороди

  • 1957 — заслужений діяч мистецтв УРСР
  • Нагороджено орденом «Знак пошани», медалями

Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору