«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 

Порфир Демуцький

Порфир Демуцький
Демуцький Порфир Данилович (10.03.1860, с. Янишівка, Київщина — 5.06.1927, Київ). Видатний український фольклорист, хоровий диригент, композитор.

Народився у дворянській сім’ї 10 (22) березня в с. Янишівка, (тепер — Іванівка) Ставищенського району Київської області. Музичну освіту здобув у Київській духовній семінарії (1876–1882). Юнаком співав у Миколи Лисенка, з яким мав тісні творчі зв’язки. Після закінчення медичного факультету Київського університету (1889) працював лікарем в с. Охматові на Київщині, де й народився його син Данило — майбутній український кінорежисер (1893). Там же організував народний хор, у виконанні якого вперше в Україні з концертної сцени прозвучали народні пісні з особливостями національного багатоголосся та своєрідністю манери «гуртового співу».

Збирав і обробляв народні пісні; організував народний хор, з яким виступав у багатьох місцях України. В репертуарі хору були українські народні багатоголосі пісні, що їх виконували в народному стилі.

Визначною подією став вихід у світ у 1907 р. старовинних українських лірницьких кантів, що їх підготував до друку Порфир Демуцький. Завдячуючи цій публікації, українські композитори відкрили для себе невідомий пласт співацької творчості, і за короткий час в Україні виник новий жанр обробки українських релігійних кантів, або «псальм» для хору. 

1918-го — переїхав до Києва, де активно працює для утвердження в Україні незалежної церкви. Він був присутній на Першому Всеукраїнському православному церковному соборі, а в 1921–1924 роках викладав співи на спеціально створених регентських курсах УАПЦ. Саме в цей час композитор створив та переробив для сучасних церковних потреб значну кількість духовних піснеспівів. З того ж 1921-го працював у Етнографічній комісії УАН, був професором Mузично-драматичного інституту ім. Лисенка.

Підтримував творчі зв’язки з професійними (хорова капела «Думка») й самодіяльними хоровими колективами, активно пропагував українську народну пісню.

Автор вокальних творів «Дума про Федора Безрідного», «Заповіт» та ін. на тексти Шевченка.

Духовну спадщину митця не досліджено і більшість духовних творів перебуває в рукопису. У період напруженої праці в УАПЦ Порфир Демуцький скомпонував «Літургію св. Іоанна Золотоуста» для жіночого хору, а також створив обробки кантів.

Літургійний цикл композитора відрізняється від більшості духовних творів його сучасників спрощеністю фактури, що має на меті відтворити народну церковну манеру співу. У цьому циклі композитор використав звичайні народні церковні мелодії, які побутували в цьому регіоні. Переважно гетерофонне триголосся втілює принципи простого клірасного співу з розлогим мелізматичним розспівуванням мелодій, октавними, квінтовими, тризвуковими паралелізмами. Знання особливостей народного виконавства, відчуття природи хорового багатоголосся дозволили П. Демуцькому створити оригінальний хоровий цикл, наповнений духом щирої релігійності, святковості та емоційного піднесення від відчуття Божого одкровення.

До кінця життя Порфир Данилович підтримував творчі зв’язки з хоровими колективами, активно пропагував народну пісню. Найважливіші збірки: «Народні українські пісні на Київщині» (1905), «Українські народні пісні» (1951), «Ліра і її мотив», «Українські народні пісні. Багатоголосся» (1954).

Помер 5 червня 1927 р. у Києві. У с. Охматів та в Уманському музичному училищі створено музей, що носить ім’я П. Д. Демуцького. У 2004 р. засновано обласну премію ім. Порфирія Демуцького.

М. Юрченко,
«Духовна музика укр. композиторів 20-х років ХХ ст.»
Ред. М. Юрченко, 2004 р.

Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору