Бесіда на псалом 45
На музичному інструменті аламоф. Пісня
1. «Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що находить на нас. Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря» (Пс. 45, 1-3). Пророк, із властивою йому мудрістю, відхиляє тут слухача від справ життєвих і підносить до вищої надії. Не вказуй мені, говорить, на зброю, стіни, огорожі, багатство, військове мистецтво, безліч коней, на луки, стріли, броні, юрби соратників, загони воїнів, тілесну силу, досвідченість воюючих — усе це слабкіше за павутиння і тінь. Якщо ти хочеш бачити непереможну силу, незмінне заступництво, нездоланну міцність, непохитну огорожу, то звернися до Бога, звернися до Його сили. Добре сказав він: «Бог нам пристановище і сила», виражаючи цим те, що іноді ми перемагаємо, втікаючи, а іноді — виявляючи непохитність й опір. Насправді потрібно робити те й інше — іноді наступати, а іноді ухилятися. Так чинив і Павло, іноді ухиляючись, а іноді повстаючи проти тих, які противилися слову істини. Так і Христос робив і повчав нас. Так необхідно робити і нам — необхідно уважно спостерігати за обставинами часу і молитися, щоби, за словами Євангелія, не впасти у спокусу, а коли вона осягла нас, то не виявляти малодушність, а стояти мужньо.
«Скора допомога в біді, що находить на нас». Як я часто говорив раніше, так скажу і тепер: Бог не перешкоджає, щоби нас осягали скорботи, та коли вони осягли, Він допомагає нам, подаючи таким чином користь і досвідченість. Слово «скора» потрібно віднести до слова «допомога». Справді, Бог допомагає не будь-як, але Своєю щедрою допомогою подає у скорботах велику втіху. Він подає нам не таку допомогу, яка буває потрібного відповідно до скорботи, а набагато більшу. «Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля». Чи бачиш, як Він подає велику допомогу і з неабияким надлишком? Не сказав: не будемо переможені, не впадемо, але й не зазнаємо того, що взагалі властиво людській природі, — «не будемо боятися», не злякаємося. Чому? Тому, що Божа допомога є безмірною. Називаючи тут землю, гори і безодню морів, пророк говорить не про стихії, а під їхніми назвами має на увазі нестерпні небезпеки. Хоч би ми бачили, каже, як усе руйнується, хоч би бачили нестерпне сум’яття, хоч би сталося те, чого ніколи не бувало, хоч би вся природа, так би мовити, повстала на саму себе, хоч би гори зрушилися зі свого місця, хоч би все захиталося у своїй основі і змішалися найперші стихії, хоч би звершилося настільки велике сум’яття, то й тоді ми не тільки не будемо переможені, але й «не будемо боятися». А причиною є те, що нам допомагає, подає руку, сприяє Владика всього цього. Якщо ж і в такому випадку ми не злякалися б і не впали б у малодушність, то тим більше не злякаємося тоді, коли вороги нападуть на нас і супротивники озброяться проти нас.
«Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх» (Пс. 45, 4). Інший перекладач (Симмах) говорить: «Коли шумлять і здіймаються води і хитаються гори у прославлянні Його». Сказавши, що ми не злякаємося, хоч би все прийшло в сум’яття, далі пророк говорить про силу Божу, що Його сила є непереможною. Тому і справедливо говорить: «не будемо боятися»; і як завжди, так і тепер указує на силу Божу то в природі, то в подіях з людьми. Зміст слів його такий: Бог усе потрясає, хитає, змінює за Своєю волею. Для Нього все є можливим і легким. Мені здається, що пророк тут має на увазі натовп хоробрих людей, найбільш управних серед ворогів, безліч супротивників. Однак сила Божа, говорить, є такою, що тільки від одного Його помаху звершується все. То як же ми можемо боятися, маючи такого Владику?
«Потоки ріки веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку» (Пс. 45, 5-6). Інший перекладач (Симмах): «… біля ранку». Ще інший (Акила): «… коли настане ранок». Сказавши про могутність і силу Божу, про те, що для Бога все є легким, пророк переходить до піклування Божого про юдеїв, змальовуючи в коротких словах звершені для них благодіяння. Він, настільки сильний, настільки могутній і страшний, все тримаючи і носячи, все потрясаючи і рухаючи, установлюючи і змінюючи, наповнив наше місто незліченними благами. «Ріка» тут означає щедре, безперешкодне і багате вилиття вищих благ. Пророк мовби говорить: усі блага виливаються на нас, як із джерел. Як ріка, розділяючись на безліч потоків, зрошує країну, по якій протікає, так і піклування Боже оточує нас зі всіх боків, рясно виливаючи, стрімко притікаючи і наповняючи все. Воно подає нам не тільки безпеку і нездоланну допомогу, але й духовну радість. Тому пророк і говорить: «Святу оселю Всевишнього». А це є немалим благодіянням — назвати це місце Своєю оселею.
2. Недарма сказав він: «Всевишнього». Особа настільки висока, невмістима жодним місцем, невимовна, сподобила назвати наше місто Своєю оселею і зі всіх боків охороняє його. Такий зміст слова «посереднього», як і в іншому місці Він говорить: «Я з вами» (Мф. 28, 20). Бог охоплює його зі всіх боків, тому воно не тільки не зазнає будь-якого нещастя, але й «не захитається». А причиною є те, що воно має допомогу найскорішу, рішучу і завжди готову — саме це й означає слово «зранку», — допомога негайна і не довгоочікувана, а завжди готова і швидко діюча у належний час.
«Стривожилися народи, захиталися царства: Всевишній подав глас Свій, і похитнулася земля» (Пс. 45, 7). Інший перекладач (Акила) говорить: «Зібралися народи». Тут пророк показує силу Божої допомоги. Не в незначних небезпеках, каже, але тоді, коли царі й народи нападали зі всіх боків, оточували й осаджували саме наше місто, то воно не тільки не зазнало від них ніякого лиха, а ще й перемогло, подолало й розсіяло тих, які нападали. Це і означають слова «захиталися царства: Всевишній подав глас Свій», тобто, наче тільки єдиним голосом скорив міста. Вислів простий і людиноподібний. Бог перемагає не голосом і вигуком, а тільки помахом і бажанням. Однак він тут використав вислів більш піднесений за попередні, бажаючи піднести слухача вище за земні поняття. Представляючи Бога постійно озброєним і бажаючи показати, що все це сказано в переносному розумінні, образному і пристосованому до нас, — адже ні в чому подібному Бог не має потреби, — він тепер додав: «Подав глас Свій, і похитнулася земля», виражаючи цим те, що не тільки міста, народи і селища, але і саму цю стихію Бог потрясає. Однак Писання часто називає землею і людей, як, наприклад: «На всій землі була одна мова» (Бут. 11, 1).
«Господь сил з нами, Бог Якова — захисник наш» (Пс. 45, 8). У єврейському замість «сил» сказано: «Саваоф». Зверни увагу на те, як пророк від землі повертає свої слова до неба, до незліченних сонмів ангелів, до ликів архангелів, до вищих сил. Що ти вказуєш мені, говорить, на війська, на варварів, на подоланих людей? Покажи Його силу в Небесному Царстві, скільки воїнств невидимих сил Він має у Своїй владі. Справедливо він назвав їх силами, показуючи їхню могутність, як і в іншому місці говорить: «Сильні міцністю, що виконуєте слово Його» (Пс. 102, 20). Так один ангел, колись зійшовши, умертвив сто вісімдесят п’ять тисяч (4 Цар. 19, 35). Якщо ж Він настільки сильний, то невже не захоче подати нам руку допомоги? Не бійся, каже, цього, а тому й додає: «Захисник наш». Бог і може, і хоче цього, а тому не бійся. А що, коли ми не варті? Але Він був милосердним до батьків наших, тому й додає: «Бог Якова» і мовби говорить: так Він чинить завжди здавна, від початку.
«Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі. Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю, і колісниці попалив вогнем» (Пс. 45, 9, 10). Інший невідомий перекладач (про якого згадує Ориген в «Екзаплах»): «І щити спалить вогнем». Сказавши про землю, море, гори, про духовне заступництво й допомогу, вчинену для них, пророк з великої радості та своєї любові до Господа знову звертається до глядачів, указуючи на ці трофеї і проголошуючи про ті перемоги, які Він одержав для них. Добре пророк сказав: «Чуда», а не сказав: перемоги і трофеї. Справді, ці події відбувалися не за звичайним порядком речей, перемоги здобуті не зброєю і тілесною силою, а помахом Божим, та й самі справи показують, що Сам Господь був їхнім проводирем. Оскільки слабкі перемагали сильних, нечисленні — багатьох, пригноблені — пригноблювачів і все це відбувалося понад сподівання, тому він справедливо називає це чудесами, бо це звершилося дивно і поширилося по всій землі.
3. Не погрішив би той, хто відніс би це в переносному значенні і до теперішнього часу. Христос припинив жорстоку війну з бісами і поширив по всьому світу мир. Зображуючи це, Ісая сказав: «І перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати» (Іс. 2, 4). До пришестя Христового всі люди озброювалися і ніхто не був вільний від цього заняття: міста воювали з містами і скрізь було чути шум боїв. А тепер більша частина світу в мирі, всі безпечно займаються ремеслами, обробляють землю, перепливають моря, і тільки невелика частина носить звання воїнів для охорони інших. І в них не було би потреби, якби ми виконували належне і не потребували нагадування через покарання. «Вогнем» пророк називає тут гнів Божий і говорить, що вони спалять свою зброю і колісниці, одержавши велику перемогу, що і сталося, як розповідає Єзекіїль (Єз. 39, 10). Для допитливих ця подія відома.
«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі» (Пс. 45, 11). Інший невідомий перекладач (про якого згадує Ориген в «Екзаплах») говорить: «Зціліться і пізнайте». Мені здається, що тут пророк звертається до язичників і ніби говорить так: пізнайте Його силу і могутність, яка є в усьому світі, але для цього ви повинні бути спокійними, повинні мати здорову душу. Слово «заспокойтеся» означає якраз це: залишіть оману, відійдіть від колишнього способу життя, вийдіть із темряви зла, яке вас оточує, щоби, напоумляючись чудесами і маючи спокійну душу, ви пізнали Владику всіх. Для цього не достатньо тільки знати про чудеса, але потрібно мати і вдячну душу. В юдеїв також були чудеса, однак це ніскільки не сприяло для їхнього спасіння. Як для того, щоби бачити, недостатньо сонячного проміння, але потрібний ще чистий і здоровий зір, так і тут не достатньо самих чудес. Ось тому пророк, сказавши про чудеса, наставляє тих, які бажають отримати від них користь, відректися від зла, яке оточує їх, щоби пізнати Бога всіх. «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог», а не ідоли і боввани. Затихніть, і Я подам вам багато доказів. Це означають слова «піднесуся між народами і прославлюся на землі», тобто за допомогою справ явлюся вам великим і високим. Особа Божа — нетлінна і невимовна, висока Сама по Собі. Та оскільки ви не бачите цього, то Я покажу вам це через діла, і не тільки в Палестині та Єрусалимі, але й між вами — язичниками. Так Бог прославляється, переборюючи і перемагаючи, творячи чудеса й у Вавилоні, і в Єгипті, і в пустелі, і в усьому світі для того, щоб вони скрізь могли Його пізнати.
«Господь сил з нами, Захисник наш — Бог Якова» (Пс. 45, 12). Цей Бог, скрізь великий, скрізь високий, є з нами завжди. Отже, не бійтеся і не бентежтеся, маючи такого непереможного Господа, Якому належить усяка честь і слава з безпочатковим Отцем і Животворящим Його Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 44 | Зміст | Бесіда на псалом 46
