51. Плач за свою душу
51. Плач за свою душу
Часто юна новошлюбна, сидячи ще на дівочому ложі, оплакує смерть улюбленого чоловіка і у шлюбному вбранні починає свою жалібну пісню; а рабині й подруги, 5. стоячи тут і там, плачуть поперемінно для полегшення її суму. І матір оплакує улюбленого сина, який ще не досяг юнацьких років, і після болю народження терпить нові болі. А інший сумує за своєю батьківщиною, яка спустошена стрімким Ареєм 1. Інший уболіває за домом, знищеним небесним вогнем. 10. Який же плач пристойний тобі, душе, яку умертвив згубний змій, Божий образ запечатав гіркою смертю? Плач, плач, нещасна; тільки це для тебе корисне. Покину дружні й веселі бенкети; покину велику славу красномовства й шляхетність 15. крові; покину будинки з високими покрівлями і все земне щастя; покину навіть солодке сонячне світло, саме небо й блискучі зірки, якими воно увінчане. Все це залишу тим, хто буде після мене, а сам з пов’язкою на голові, як мрець і бездиханний, 20. ляжу на ліжко, останнім сумуванням утішу скорботних, одержу ненадовго похвалу і беззаперечну любов, потім камінь і під ним невмираюче тління. Втім, не тому бентежиться моє серце; тремчу через єдино правдиві Божі ваги.
- Тут: війною. Арей (Арес, Марс) — бог війни в греко-римській міфології. — Ред. [↩]
