40. До заздрісників
40. До заздрісників
Правосуддя, судді, закони, судилища, і ти, меч, витончений на злих, і грізний день — викривач усього і непомираюча черва, і джерела всепоїдаючого вогню, 5. вислухайте, вислухайте мій суд! Коли все померло, помирає і заздрість; оскільки боротьба буває з протиборчим, а що не стоїть на дорозі і не противиться, тому без заздрості виявляють шану. Але я і помер, і терплю від заздрості, 10. хоча переніс у житті боротьбу всякого роду. Чим доведу це, якими свідченнями? Усі волають, хоча і закрию свої вуста. О, якби нещастя моє залишилося негласним!
15. О, якби я міг не оскверняти язика, промовляючи словом (що із усього поганого є гірше) і саме ім’я! Звір, сповнений отрути; небезпечна і жахлива комора заздрості, ганебний стовп, що скорочено представляє всяке жахливе зло. Кому не належало б наближатися до спасительних дверей, 20. тому віддаю перевагу моїм в’язницям, і труд цієї волосяниці поставлений вище за кидання в мене камінням і мої очищення. Жаль! Хто з мудрих похвалить це? О, Ти, Який проникаєш у тайники мого серця, усім розпоряджаєшся, і все ведеш до іншого життя! 25. Вони поставили мене нижче за поганих! Невже і там будуть першими злі? Вони погану допомогу надають один одному, одне маючи на виду — безпеку своїх престолів. О, якби мати мені частину, якої я гідний! 30. Але коли немає мені частки тут, Ти, Христе, частина моя, і краще Тебе мати, ніж все те, що є в усіх. Ти єдине тверде і свобідне надбання, якого не позбавить мене ніяка заздрість.
