3. Про добрий шлях з Константинополя
3. Про добрий шлях з Константинополя 1
У Тобі, Боже Слово, упокоюємось ми, перебуваючи вдома; Тобі присвячуємо свій вільний час; Ти — моє сидіння; Ти — моє пробудження і моє стояння; Ти також — мій хід. І тепер за Твоїм помахом прямую прямим шляхом. Але пішли мені якого-небудь ангела-путівника, благоуспішного предстателя, який би вів мене стовпом вогненним і хмарним, розсік море, зупинив ріки словом, рясно нагодував небесним і земним хлібом, руками ж зображуючи хрест, приборкав зухвалість ворогів, не спалював мене спекою опівдні, не заподіював мені страху вночі! А нерівний і крутий шлях зроби для мене, служителя Твого, рівним і зручнопрохідним, як і колись неодноразово, покриваючи Своєю рукою, на суші і на морі рятував Ти мене від небезпек, віл жорстоких хвороб і від усього неприємного, щоб, звершивши все успішно і згідно з надіями, потім отримавши щасливий кінець шляху, знову повернувся я до друзів і родичів, які з радістю зустрінуть мене вдома, а після відпочинку від трудів поклонився Тобі, благаючи про те, щоб і кінечний шлях мій був спокійним і легким!
- У ТСО цей вірш доданий до «Молитов тих, що йдуть у дорогу» під № 4. — Ред. [↩]
