Євген Гуцало — Ментальність орди

Публіцистичний цикл Євгена Гуцала, названий за однією зі статей «Ментальність орди», складають статті, що друкувалися впродовж 1993–1995 років у газеті «Літературна Україна». За них авторові посмертно присуджено Всеукраїнську премію імені Івана Огієнка.

До нинішнього, другого і доповненого, видання «Ментальності орди» додано дві статті, що не ввійшли до попереднього видання. Це «Всяка хурда-мурда, або ж Чи Стамбул — столиця Росії?» та «Остання незавершена стаття Євгена Гуцала».

Об’єднання їх в одному циклі цілком виправдане, тематично всі вони становлять цілісність, бо присвячені деконструкції культу російського народу, тривалий час нав’язуваного українцям.

Редактор-упорядник
Леся Воронина

Поштовхом до написання «Ментальності орди» стала стаття відомого російського вченого академіка Д. Лихачова в журналі «Новый мир» «Нельзя уйти от самих себя… (Историческое самосознание и культура России)». Свого часу академік, який ще в сталінську добу зазнав, почім ківш лиха, активно підтримував прогресивні рухи в Україні (та й не тільки), та коли справа зайшла про повернення культурних цінностей, награбованих царською та радянською імперіями у «менших братів», де й поділися його симпатії…

Василь Плющ

Особлива цінність книжки Є. Гуцала «Ментальність орди», як на мене, полягає в тому, що в ній про багатовікову історію московської експансії та про хижацьку сутність російського колоніалізму сказано словами самих же росіян: і оскаженілих від крові генералів-завойовників типу Єрмолова чи Скобелева, і поетів, які вславляли нескінченні колоніальні війни імперської Росії, і тих порівняно нечисленних шляхетних синів Росії, які ставали на захист народів, винищуваних імперською ордою.

Михайло Москаленко