Богдан Антків
Євген Станкович
Леся Дичко
Богдан Антків народився 6 квітня 1942 року в селі Острів, що на Тернопільщині. Богдан Михайлович походив із мистецької родини: його дід був диригентом у селі, батько — актором і музикою, дядько — професором Львівської консерваторії.
«Я хочу наголосити, що Богдан Антків — династійний диригент. Родина Анткових була дуже мистецькою й музичною, — розповів «УМ» видавець Іван Малкович, зять Богдана Антківа. — Його тато Богдан Михайлович був актором, чия сценічна версія «Сестер Річинських» за Іриною Вільде у Львівському театрі Заньковецької йшла років із 25. Його дядько — професор Львівської консерваторії, учень Миколи Колесси. Молодший брат — також диригент. Богдан Антків — найяскравіший представник родини. Він завжди виглядав як аристократ, у всьому».
Освіту Богдан Богданович здобув у Львівській державній консерваторії імені М. Лисенка. У 1969 році відразу після закінчення розпочав свою творчу діяльність як диригент Державної заслуженої академічної капели України «Думка» (1969–1984). Ще у Львові Антків керував жіночим хором «Черемош», який залишив чимало легенд по собі. З 1984 року й до самої смерті був художнім керівником, головним диригентом, директором Державної чоловічої хорової капели України імені Л. Ревуцького.
Очолювану Богданом Богдановичем капелу, завдяки високій культурі й віртуозності виконання, заслужено вважають одним із провідних співочих колективів нашої країни. Під проводом Богдана Антківа хор став неперевершеним виконавцем шедеврів світової та національної вокально-симфонічної та акапельної музики, авторських творів українських та зарубіжних композиторів, різдвяних та великодніх співів, історичних, козацьких, стрілецьких та народних пісень.
У 1981 році він отримав звання «Заслужений діяч мистецтв України», в 1991 році став народним артистом України. Богдан Антків нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1999), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002), численними відзнаками та грамотами.
Богдан Богданович Антків помер 13 травня 2009 року на 68-му році життя. Його смерть стала тяжкою втратою для всієї української культури. Президент України висловив співчуття близьким, рідним та колегам Богдана Антківа. В ньому, зокрема, зазначається: «Прийміть найглибші співчуття у зв’язку зі смертю видатного українського диригента Богдана Богдановича Антківа. Непоправної втрати зазнали рідні, друзі й колеги цієї прекрасної людини. Усе своє життя Богдан Богданович самовіддано служив мистецтву й святій справі національного відродження рідного народу. Очолювана ним Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. Ревуцького завжди була могутнім творчим осередком української духовності, пробуджувала в душах любов до Батьківщини. Світла пам’ять про Богдана Богдановича, винятково обдарованого творця і прекрасну людину, назавжди залишиться в наших серцях».
Богдан Антків своїм життям і творчістю збагатив українську музичну культуру, відіграв визначну роль у духовному відродженні нації, уславив українське мистецтво в багатьох країнах світу.
Давня творча дружба пов’язує мене з художнім керівником Капели Богданом Антківим, якого я глибоко шаную. Йому присвячено мою Літургію для сопрано і чоловічого хору. Дуже цікавою для мене була наша спільна праця над кантатою «У Києві зорі», яку було удостоєно Шевченківської премії. Богдан Антків — не просто диригент, а великий патріот, дуже мужня людина, уособлення найкращих чоловічих якостей».
